Розділ 3.1.

Ввечері до Саманти зайшла Розмарі й вони почали збиратись на вечірку. Сем стояла біля шкафу з одягом та дивилась на свої речі. 

- Як думаєш, що краще одягнути?, - запитала дівчина у подруги, яка наносила макіяж перед зеркалом.

- Навіть не знаю..., о! Одягни ту сукню свою, чорну, - Марі кинула на столик кісточку й підійшла до Саманти. Вона запхала руку в шкаф й витягнула вішак з короткою чорною сукнею. - Ось це!

- Але воно таке коротке, може я всетаки джинси одягну?, - запитала у подруги Сем.

- Ні, ти одягнеш це. Навіть не сперичайся, - промовила Розмарі, всунула дівчині в руки вішак й пішла до зеркала. - Одягайся, у нас залишилось менше години.

- Вже йду, - зітхнула Саманта й пішла у ванну кімнату одягатись.

Одягнувшись дівчина кинула погляд на себе в зеркало. Сукня ідеально лягла й підкреслювала фігуру дівчини, одне її плече було відкритим, а інше приховане довгим рукавом з сатину. 

- Яка ж гарна.. давай ми тобі швиденько нанесемо макіяж і зробимо зачіску, - подруга посміхалась до Сем.

За півгодини образ дівчини вже був завершений. Її волосся вишуканими локонами розсипалось на плечах, на повіках були акуратно виведені стрілки, а на губах нанесена бордового кольору помада. Дівчина взула короткі ботинки на високих підборах та одягла бежеве пальто.

Дівчата у піднесеному настрої сіли в таксі й поїхали веселитись.

***

У будинку було багато людей. Хтось танцював, деякі підпирали стіни й споглядали на все зі сторони, хтось сидів на диванах й спілкувався, а хтось пив алкоголь. Розмарі й Саманта підійшли до столику з напоями. Подруга взяла собі імбирне пиво, а Саманта алкогольний енергетик. 

- Ти така гарна сьогодні, - сказали Сем із-за спини. Це був Джон.

- Ой, дякую! А що тільки сьогодні гарна?, - вона подивилась на хлопця й зауважила, що він досить симпатичний. У нього було світле волосся, очі були темно-карими. Сам Джон був високим й худощавим, але не хилим. Сьогодні від був одягнутий в темні джинси, білу сорочку з прямим комірцем й білі конверси. 

- Ти завжди гарна, але сьогодні просто вбиваюче гарна. Моє серце перестало битись, як тільки я тебе побачив, - посміхнувся Джон.

- Ой, починається, - Розмарі закотила очі й подивилась на Саманту. - Шукай мене в туалеті, я там блюватиму від цих виявів пікапу, - Марі посміхнулась й пішла задоволена своїм жартом. На півдорозі дівчина розвернулась й показала жестом Сем, аби та її набрала, коли завершить розмову з Джоном.

Саманта пила свій напій й слухала розповіді Джона, аж раптом в кімнату зайшов Адам за руку з якоюсь фарбованою блондинкою. Він підійшов до дивану й вклався на нього, а блондинка сіла йому на коліна. Рука Адама никрила голе коліно дівчини й хлопець поцілував її. У Саманти зжалось всередині.

- Адам знову прийшов сюди з Мітчал, - сказав хлопець, - вони на всіх вечірках разом: й приходять, і йдуть. Кажуть, що вони зустрічаються.

- Ну це право кожного - мати свою половинку, - Сем підняла очі на Джона та посміхнулась. Хлопець кивнув, тим самим підтверджуючи сенс її слів.

Вмикнулась повільна музика й Джон запросив Саманту на танець .Спочатку вона хотіла відмовитись, але погодилась й рука хлопця лягла на її відкрите плече, проштовхуючи в самий центр "танцполу".

Джон обійняв дівчину за талію й притиснув до себе, а Саманта обійняла його за шию. Сем відчула на собі чийсь погляд. Вона шукала очима Марі, але зіштовнулась з поглядом Адама. Він все ще сидів на дивані з блондинкою на колінах, а погляд його був гнівний й обпікав дівчину. Дівчина відвела погляд й переключилась на Джона, який щось говорив. 

- Я хотів сказати тобі, що ти мені давно подобаєшся, але я все боявся підійти до тебе. Дякую, що прийшла сьогодні і я нарешті тобі це сказав, - Джон зазирнув Саманті в очі й нахилився до неї. Потім перевів погляд на її губи, а дівчина паралізована стояла. І коли між їхніми губами залишилися раховані міліметри ззаду хтось промовив:

- Прошу пробачення, але можна наступний танець ця дивовижна особа подарує мені, - Адам стояв й посміхався до Джона, але в очах палав гнівний вогонь.

- Якщо тільки один танець, - відповів Джон й поцілував руку Саманти. - Я почекаю тебе ось там. Не затримуйся довше, ніж один танець. У нас є незавершена справа, - хлопець посміхнувся й відійшов до столика з нопоями.

- Ну привіт, нікчемо, - руки Адама знову лежали на талії Саманти, спочатку він притиснув її до себе, але вона легенько відштовхнула його від себе й поклала на плечі свої долоні.

- Навіщо тобі цей танець?, - дівчина була зла на Адама.

- А навіщо тобі той бовдур?, - він кивнув в сторону Джона.

- А тобі навіщо та блондинка?, - відбивалась Саманта.

- Мітчал? Ми з нею друзі, дуже близькі, - сказав Адам й подивився на Сем.

- Всіх друзів садиш собі на коліна?, - дівчина все більше злилась на нього.

- Тільки близьких. Хочеш забратися до мене на коліна?, - Адам притягнув до себе дівчину й прошепотів. - Ти неймовірна. Ця сукня дуже тобі личить, а твої форми зводять мене з розуму. 

- Ага, я знаю,- пробурчала дівчина й збільшила відстань між ними. Її лице горіло, а руки починала пітніти.

- Нікчемо...- почав говорити Адам, але пісня закінчилась й Саманта спритно викрутилась з його рук.

- Дякую за танець, а зараз я піду до Джона. Па-па!, - вигукнула дівчина й пішла. 

Адам так й залишився стояти один посерд танцюючих спітнілих тіл.