Розділ 3.2.

Саманта почала бити хлопця в груди й відштовхувати. Проте Адам, все міцніше притискав її тіло до себе. Спочатку він поцілував її грубо й настирно. Але потім поцілунок ставав ніжнішим й Сем перестала відбиватись від Адама. Вона відповіла на поцілунок й вклала в нього всі свої переживання, почуття.

Коли Адам відсторонився то заглянув в очі дівчині. Вони стали темними від бажання продовжити те, чим вони тільки що займалися.

- Ти... вибач, - Адам перевів погляд на озеро. - Я й правда дуже злився на те, що ти пішла кудись з тим недоумком. 

- Цей недоумок тільки що отримав від тебе на горіхи, - зітхнула Саманта й присіла. - За що ти його вдарив?

- Він торкався тебе..., - прошепотів Адам не відводячи погляду від води.

- Та й що? Ти не подумав, що я хотіла аби він мене торкався?, - Саманта підвелась на ноги й погрожуючи дивилась на хлопця. - Ти про це, звісно, не думав. Ти розізлився, бо тобі щось не сподобалось. Що? Те що твоя жерва може комусь подобатись? Те що твоя ціль для насмішок може бути коханою й бажаною? Т

- Сем, перестань, будь ласка. Так, мені не сподобалось, що він тебе торкається. Що ти з ним танцюєш!, - Адам кричав й міцно стискав кулаки.

- А яке ти маєш на це право?, - Саманта обурено заглянула йому у вічі. - Ти ніякого права не маєш на мене!

- Що?, - вражений хлопець зробив крок назад. 

- Так, ти не всемощий, Адаме! Не всі твої іграшки! Я теж не твоя! Чуєш? Я тобі ніхто, а ти ніхто - мені! То чому ти розводиш тут цирк, влізаєш в моє життя? Навіщо ти мене мучиш?, - з очей Саманти покотились сльози й вона витерла їх тильною стороною долоні й підвела голову до неба. Небо було неймовірним, всі всипане зорями. 

- Але ж я просто..., - Адам не встиг договорити, бо Сем зупинила його махнувши рукою.

- Просто повертайся до свого життя, до своєї дівчини. Я вже просила тебе робити вигляд, ніби ми з тобою не знайомі. Просила!, - голос дівчини зірвався. - Тож прошу цього ще раз. Не втручайся в моє життя!

- Ти так сильно мене ненавидиш?, - Адам дивився в очі Саманти й чекав відповіді.

- Ні, Адаме. Зовсім ні. Я просто боюсь!, - вона опустила очі додолу й зітхнувши знову подивилася на хлопця.

- Чого?

- Що ти станеш частиною мого життя, а потім зрадиш!, - Саманта сказала це й розвернувшись пішла до будинку. Адам схопив її за руку й притягнув її спиною в обійми. 

- Я сам не розумію, як таке могло статися. Але, Сем, я хочу бути частиною тебе.

- Ні., - дівчина викрутилась з його рук, востаннє заглянула йому в очі й пішла шукати подругу. Єдине чого хотіла зараз Сем - додому.