Надприродні: За межами реальності

Розділ 6

Сьогодні п'ятниця , уроки відмінили, щоб ми змогли піти в лікарню і прийняти вакцину, проти якоїсь незрозумілої хвороби, але я довіряю батьку Ліама, тому зараз ми сидимо в лікарні і чекаємо своєї черги.
Ліаму містер Шелдон ввів вакцину ще вчора, тому він може спокійно відпочивати вдома.
Народу в лікарні зібралося чимало. Усі коридори заповнені людьми, ну зрозуміло, ніхто не хоче заразитися Бог знає чим, та ще й від вовків.
Коли підійшла наша черга, містер Шелдон дозволив нам зайти усім разом. Першим, як справжній джентельмен, у крісло сів Кріс. Чоловік витягнув шприц і без зайвих прилюдій ввів рідину. Кріс тільки трохи поморщився і все. Не знаю, йому справді не було боляче, чи він тільки притворяється?
Після Кріса, вакцину ввели мені, і справді, було зовсім не боляче. 
Наступною була Кейт, а далі Кейсі. Ми подякували містеру Шелдону і покинули лікарню.
- А це нормально, що мене болить рука в місці уколу?- Запитала Кейсі.
- Мене нічого не болить.- Заперечила я.
- І мене.- Підтримав Кріс.
- Думаю це нічого, скоро мине.- Заспокоїла Кейт і ми сіли в машину.
- До Ліама?- Запитав Кріс, заводячи двигун.
- Так.
- Ну то що? Тепер можна не хвилюватися і знову іти в ліс?- Засміявся Кріс.
- Після цього всього якось не дуже хочеться туди повертатися.- Описала я, свої відчуття.
У мене все ще погане передчуття. Живучи в цьому місті уже шістнадцять років, я ще ніколи не стикалася з таким. Можна подумати, ну що такого? Просто скажені вовки. Проте мені це все здається таким дивним, таке враження, ніби за цим сказали ховається щось більш жахливе. Але, можливо, я просто себе накручую.
За роздумами, я навіть не помітила,якими доїхали до будинку.
Ліама, ми як завжди знайшли у кімнаті. Він лежав на ліжку і грав якусь гру на телефоні. Ну а що ще може робити хворий?
- Як ти?- Турботливо поцікавилась Кейсі.
- В повному порядку, можете не хвилюватися.- Запевнив хлопець.- Ще завтра побуду вдома, а далі до школи.
- Ох, нарешті. Ти собі не уявляєш, як мені було скучно усі ці дні.- Полегшено зітхнув Кріс і сів на ліжко.- Я знаєте, що подумав, а якщо то був зовсім не вовк, а перевертень, тоді,  коли буде повний місяць, Ліам перетвориться і буде вити на місяць. Уууууууу.
- Заткнися!- Крикнув Ліам і кинув у друга подушку.- Хто вірить у ці казочки?
- Я. Це правда. Ти знаєш, що сталося з одним хлопцем, якого теж вкусили?
- Що?
- Однієї ночі, йому стало зовсім погано. Його почало трясти, прийшла медсестра і лікар, вони намагалися йому допомогти...але...ні, я краще не буду вам це казати.
- Та кажи уже!- Закричала Кейсі.
- Та добре, добре, але я чесно не хотів цього... Потім...він перетворився і вбив їх, роздерши на шматочки.
На деякий час повисла тишина, а потім усю кімнату заповнив наш сміх.
- Ну ти й фантазер...- Сказала я.
- Це не смішно.- Образився Ліам.
- Ай, та чого ти? Я ж просто жартую... Але давайте сьогодні залишимось у Ліама, влаштуємо паті на хаті. У містера Шелдона сьогодні якраз нічна зміна.- Запропонував Кріс.
-  Зранку до школи...- Заперечила Кейсі.
- Ну і що? Встанемо раніше, я на машині, підвезу вас додому, перевдягнетесь і візьме речі.- Не здається хлопець.
- Я за.- Погодилась я.
- Ну тоді добре.
- От і чудово. А зараз давайте подивимось якийсь фільм.
- Окей, я сходжу за їдою.- Сказала Кейт і пішла на кухню.
- Який фільм ти хочеш?- Запитала я у Ліама.
- Я...
- Я хочу жахи.- Перебив друга Кріс.
- Мене запитували. Я хочу комедію.
- Ні, жахи.
- Комедію.
- Мелодраму.- Вмішалася Кейсі.
- Чудово, значить дивимось фантастику.- Я зробила висновок і відібравши у Ліама ноутбук, почала шукати кіно.

Мені здається, що ми вибирали цей фільм цілу вічність. В результаті зупинилися на якомусь триллері, назву якого я навіть не знаю. Кейт принесла різні чіпси, горішки, картоплю фрі і колу. Ми усі, якось з горем пополам, помістилися на ліжку і нарешті, через годину розпочали перегляд.
Ми подивилися спершу першу частину, а потім відразу і другу, що зайняло в нас чотири години. Чесно, у мене вже очі злипаються.
- Я в туалет... - сказав Ліам, встаючи з ліжка. -Ааааааа!
Я аж підстрибнула, коли він закричав.
- Що таке?- Запитала Кейсі.
Ліам впав на підлогу і схопився за ногу.
- Я не знаю, просто різко заболіла рана, але...здається уже усе пройшло...
Кріс підняв Ліама з підлоги, та уже в наступну мить, друг знову почав голосно кричати. Він схопився за голову і впав на коліна.
- Ліам? Що таке?- Кейсі посіла біля хлопця, але не знала, як йому допомогти.
- Моя...голова...- Останнє, що сказав Ліам, перед тим, як знепритомніти.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше