Розділ 15

Добрий ранок.- привіталася я до мами, сідаючи за стіл.
-Добрий,-Відповіла та,- Прекрасно виглядаєте. 
Мене здивували слова мами,адже ми виглядали, як завжди: я - джинси,Кейсі - плаття. Нічого нового. Схоже у когось просто хороший настрій.
- Чому ти така весела, посмішка не сходить з твого обличчя.- поцікавилась я.
- Учора моє кафе відвідав мер нашого міста, йому усе дуже сподобалося і він сказав, що тепер свіжу випічку на сніданок замовлятиме у нас.- розповіла мама причину свого щастя.
-Це ж чудово.

Ми швиденько поснідали і відправились до школи. День був напружений. Я майже не бачилась з друзями, навіть коли ми разом обідали в столовій, то більше ні про що не говорили, крім як домовились зустрітись на нашому місці о 22:00, кожен був зосереджений на якихось своїх роздумах. За весь день я ніразу не заговорила із Томасом, як і він зі мною. Хлопець часто кидав на мене пронизливий,злий погляд, я відповідала тим самим.
***
Усі уже зібралися в будиночку. Я сіла на диван і слухала, що говорить Кріс, не вставивши ні слова, та й не дуже я і слухала, так, вловлювала якісь окремі слова. Хлопець говорив щось про самооборону, ворожу зграю, його здібність, а я тим часом думала про те,як було добре до того, як це все сталося. Так, можливо у цьому є якісь пріоритети,наприклад кращий слух, спритність,біг, сила, а в Кріса в загалі стійкість до вогню та вміння створювати його, проте ця здібність несе за собою і кучу проблем, які зараз ми думаємо, як вирішити, ну, як ми, вони думають, а я "слухаю". 
- Скай. Скай!- з роздумів мене вивів голос Кріса.
-Га?
-А,що ти думаєш?
-Я з усім згодна.- не могла придумати нічого кращого, адже пропустила пів розмови.
- Все з тобою ясно.
Кріс попросив мене бути більш зосередженою на розмові, адже це дуже важливо і продовжив далі складати план. Я почала прислухатися до кожного слова друга, намагаючись осмислити все сказане, та раптом мої вуха вловили, гучний тріск скла. Я розвернула голову до вікна, воно було розбите, а на землі, не далеко лежав камінь, добре,що нікого не зачіпило.
-Що за?- промовив Кріс і підійшов до вікна, проте через декілька секунд різко відскочив від нього, -Чорт! Нам кінець! Вони тут.
-Щоо? - Не повірив Ліам і вирішив переконатись на власні очі, підійшов до вікна і в мить розвернувся до нас, його обличчя випромінювало жах.
-Їх п'ятеро. Нас четверо. Вони зітруть нас на порох.- запанікував хлопець.
- П'ятеро.-промовила я, витягаючи свій лук і стріли.
- Ми всеодно продули, вони досвідчені оборотні, а ми новачки, які ще навіть не навчились контролювати себе під час повного місяця.- сказала Кейт.
- У нас не має виходу, потрібно битись.- сказав Томас.
Так, завдячуючи тобі - подумала я, та не озвучила в голос, сварки зараз не доречні.
- А мені,що робити?- запитала Кейсі. 
-Сиди тут і не висовуйся. - Наказав Ліам.
-Добре, Ліам подивися де вони?- попросила я.
- Все ще там де були.-Відповів він заглянувши у розбите вікно.
-Усі п'ятеро?
-Так.
- Чудово.- промовила я і підійшла до вікна з протилежного боку від розбитого,- Я знайду місце, з якого буде добре стріляти.- Пояснила я свою поведінку і вилізла з вікна. 
Серце шалено калатало у грудях. Я щосили побігла до старого розлогого дуба, намагаючись робити, як найменше шуму. Потім біг довелося замінити повзанням, і врешті заповзши за дерево, та переконавшись, що мене ніхто не помітив я полегшено зітхнула.
З-за дуба я могла бачити всіх п'ятьох суперників. Вони стояли гордо, і сам погляд навіював страх. Кожен раз, коли хтось із них дивився у моєму напрямку, мені здавалося, що мене помітили, проте їхні очі дивилися крізь мене, вдаль лісу. Двері будиночку відкрились, спершу я побачила Ліама, потім Томаса та Кейт, вони уже прийняли подобу оборотня, за ними вийшов Кріс з руками охопленими полум'ям. Кейсі одразу ж закрилась всередині, не знаю,як це може зупинити перевертня , проте сподіваюсь, що вона не буде їх цікавити. Ворожа стая теж вирішила похизуватися своїми вміннями, випускаючи гострі кігті та ікла, одна з них, дівчина, пустила з руки довгу, крижану бурульку, та вона, на щастя,не влучила ні в кого. Вогонь і Лід, хто кого?
Бій розпочався, як я і думала, Кріс зайнявся дівчинкою- льодом, розплавлюючи її льодяні брили.
Інші билися проти трьох оборотнів. Тобто на кожного по одному. Альфа стаї просто стояв у стороні і спостерігав за усім, можливо цей бій є якимось випробуванням для його бет. Таких термінів мене навчив Кріс.
Що ж, час і мені вступати у бій. Я витягла першу стрілу. Націлившись у плече якомусь оборотню, саме в плече, а не вголову, як я зуміла почути, зі слів Кріса ми не маємо нікого убити, ми маємо просто захищатися стільки, скільки зможемо, ну, а потім, якщо стоятиме питання:"Ти або тебе", робити все,щоб вижити.Відстійний план, але убивцею всеодно ставати не хотілось. Отже, перша моя стріла пролетіла повз, адже той оборотень, якраз "вчасно" відхилився. Здається, моєї невдалої спроби ніхто не помітив.
Я дістала другу стрілу.
-Давай Скай, зберись.- підтримала я сама себе і пустила в повітря стрілу. Вона влучила у руку, якомусь перевертню, той скрикнув від болю і оглянувся назад,та не помітив мене, адже я одразу ж заховалась за дерево. Мій постріл, допоміг Кейт завдати деяких ушкоджень супротивнику.
-Чудово, так тримати.- знову я прошепотіла сама до себе. Третя стріла теж влучила у ціль, якою була нога, якогось оборотня. Я помітила, як супротивник Ліама, Нік, роздирає йому живіт, залишаючи червоні сліди на футболці хлопця. Четверта стріла полетіла у нього, попавши в плече. Це його відволікло, проте витягнувши стрілу він продовжив боротьбу, Ліам більше немав сили боротися і впав на землю,я подумала, що Нік скористається цим і доб'є його, проте він лише кинув на нього переможний погляд, і направився до розбитого вікна. Кейсі. Вона ж усередині.

POV Кейсі 
Я сиділа у будиночку і дослухалася до криків надворі. Мою увагу привернув шум поблизу вікна, уже за мить через нього проліз всередину - Нік. Він був поранений, з плеча та грудей сочилась кров, проте на обличчі красувалась усмішка. Я різко підвилась з дивану.
- А, твій коханий слабак,- Хлопець почав наближатися до мене,-бачила б ти його жалюгідний вигляд.-посміхнувся він.
- Що ти з ним зробив?- запитала я коли хлопець уже стояв прямо переді мною, важко дихаючи мені в обличчя.
- Поки,що нічого, я ж обіцяв,що зроблю це на твоїх очах,- він пильно вдивлявся в моє обличчя,- та ти можеш врятувати його... Просто приєднайся до нас і твій друг житиме.
-Ніколи...
- Ну, як хочеш.- Хлопець узяв мене за руку і потягнув до дверей, хоть,як я намагалася пручатись, він всеодно сильніший за мене. Замок щолкнув, двері відкрились і я побачила усе,що відбувалось там. Все,ще боролися тільки Томас та Кріс, Кейт непритомна лежала на землі, а над нею стояв якийсь оборотень, розглядаючи свою жертву, я бачила, що живіт подруги періодично підіймався у важкому диханні, значить вона жива, хоч це мене заспокоювало. А Ліам, побачивши нас намагався підвестися, стогнучи від болю,що пронизував усе його тіло. Нік відпустив мене і направився до нього, легким рухом збивши з ніг. Потім він узяв Ліама за волосся і поставив на коліна, при цьому не попускаючи хватки.
- Як ти хочеш, щоб він помер, Кейсі?- запитав хлопець втупившись в моє обличчя, на його устах виднілась легка, тріумфальна посмішка.
- Не треба, прошу.- заблагала я, з моїх очей, повільно зкапували сльози, ноги підкошувались, здавалося, що вони не витримають мене і я важко гримнусь об землю, втрачаючи свідомість.
-Гаразд, я візьму ініціативу у свої руки,- промовив він випускаючи кігті,- які у тебе красиві очі, у них ти закохалася Кейсі? Що ж, більше ти в них не зазирнеш, я поставлю їх у баночку й триматиму в своїй кімнаті, як трофей.- не чекаючи моєї відповіді промовив він.
Я застигла на місці пильно стежачи, як його рука наближається до очей Ліама. Від справи його відволікла стріла, яка врізалась йому в друге, не поранине плече. Він скрикнув, та не відпустив Ліама. 
-Скай, ти пожалієш про це, маленьке сученя. - Закричав він в нікуди, обламуюючи стрілу. 
-Продовжимо.- сказав він і його рука знову почала наближатися до очей Ліама.
- Кричи,Кейсі кричи, з усієї сили, але направ руки на Ніка.- Почула я голос Томаса.
Нік перевів погляд на нього, а потім на мене. 
Я докладно не розуміла, що робити, але вирішила, не втрачати ні секунди і простягнула руки у напрямку ворога.
- Сконцентруйся на силі, що всередині тебе, на голосі.- дав пораду Томас, я перевела погляд у його бік, він втомлено стояв над знесиленим супротивником. Я знову подивилась на Ніка, а тоді... закричала, з усією злістю та силою. Усе,що відбувалося далі було наче в тумані. Нік відлетів кудись в сторону, усі довкола зморщились від сили звуку, Ліам упав на підлогу, полегшено зітхаючи і здивовано шукаючи очима хлопця, який ще мить тому, намагався вирвати йому очі. Я простояла ще хвилину, дивлячись в одну точку, а потім мої ноги підкосились і я провалилася у темну безодню.