Надприродні: За межами реальності

Розділ 17

-Кейсі, достатньо, ти уже сотий раз полоскаєш свій рот.- Я благально глянула на сестру.
-Ні, не хватить,- сказала вона, знову набираючи у рот води,- хтось має щітку і зубну пасту?
-Зараз дам, якраз зранку клала в сумку...Ну ти,що зовсім уже, хто носить це з собою?- Кейт почала дратувати поведінка Кейсі.
-Ну добре, добре хватить, ходімо додому, але по дорозі зайдемо в магазин,я куплю жувачки.- Нарешті погодилась сестра.
-Добре, ходімо.

-Кейсі, що ти хочеш на вечерю?- запитала я сестру, коли ми прийшли додому.
-Навіть не знаю, може піццу?
-Можна, зараз замовлю.
Буквально через 10 хвилин вечеря була доставлена, і ми взялися за неї.
- Ти говорила з Ліамом?- запитала я.
-Ні, як ти думаєш він злиться на мене?
- Чого це він має злитись? Це ж той ідіот тебе поцілував, ти цього не хотіла... Чи хотіла?
- Ти,що головою вдарилась? Ще досі стає гидко коли це згадую.
-Ну не злися, я пожартувала.
-Знаєш, він сказав,що наступного разу уб'є його.
- Та не слухай ти цього мерзотника, ми не дозволимо цьому статись.
-Але ж минулого разу, у нього майже вийшло.
-Ключове слово майже.
- Але все ж... Він сказав,що не чіпатиме його якщо я буду з ним,і може мені варто прийняти його умови?
-Ти,що? 
-Зате Ліам буде живий. 
- Він і без цього буде живий, ми зробимо все для цього. Не смій навіть думати про таке, чуєш?
-Та чую я, чую, не кричи, ітак телевізор на всю хату верещить. 
-Ти про що? Він виключений.- Я глянула на телевізор, а потім на сестру, вона була здивована не менше за мене.
-Ой, а хто тоді кричить, я думала ти включила якийсь ужастік, а це...- сестра помітно почала нервувати, здається вона збагнула у чому справа.
-Тихо, Кейсі не панікуй,усе буде добре. Тільки не кричи, я ще після минулого разу не оговталась.
- Не буду, не буду.
- Дихай, вдох видох. - Я присіла біля Кейсі і взяла її за руки.
- Це дівчина. Скай, а якщо я зможу зрозуміти де вона і ми врятуємо її?
- А справді, тільки, як?
- Не знаю... Подзвони до Томаса.
- Не буду я до нього дзвонити, у мене номера немає.
- Кріс тобі давав.
- Стерся. 
-Добре, я сама подзвоню. 
Сестра взяла телефон і почала набирати номер, хлопець відразу підняв трубку і повідомив, що заїде по Кріса і вони приїдуть, ми покликали Кейт і Ліама.
Томас сказав,поки вони будуть їхати попробувати зайнятись чимось, малювати чи вибрати фільм, адже її дії можуть підказати місце знаходження жертви.
-А, що якщо це вже сталось?- поцікавилась я у сестри, яка переглядала списки фільмів.
-Томас сказав,що моє відчуття появляться до того, як це має статись.
-Ясно.
- Я не знаю, мене нічого не приваблює. 
-Ну спробуй тоді щось намалювати.- Я підсунула Кейсі аркуш паперу і ручку. 
-Я не вмію.
-Нічого, попробуй.
Сестра все-таки взяла в руки ручку. Пройшло 5 хвилин.
- Що це?- запитала я, знудившись чекати.
- Квіточка. 
-Що? Яка квіточка Кейсі? Ти весь цей час малювала це нещастя?
- Це все,що я вмію.
- Ну і що ти думаєш, ми знайдемо її у квіточці, чи у парку, чи може на якісь полянці? 
- Я ні про,що не думаю, просто намалювала, що найлегше.
- Ми взагалі то людину шукаємо, відставляй цей листок, то була погана ідея, краще іди вибирай фільм.
- Ну, ні...
У двері подзвонили, нарешті до нас дісталися друзі. 
- Я уже шукала фільм, мене нічого не зацікавило.
-А малювала? - Запитав Томас.
- Ага, подивися на це.- Я простягнула йому листочок з творінням Кейсі.Він лиш посміхнувся.
-Ну тоді, треба придумати щось інше.- сказав хлопець. 
-Ну ви думайте, а я піду поїм, мені щось солоденького захотілось.- Сказала Кейсі і пішла на кухню.
-О боже.-Я розчаровано зітхнула,- Ну,що поїла?- запитала я коли вона повернулась до нас.
-Ні, щось нічого не хочеться...О,знаєш, що я захотіла?
-Що?
- Ті цукерки, які нам мама завжди в дитинстві купляла. 
- Та їх уже давно не виготовляють, фабрика закинута стоїть тут не далеко.-байдуже відповіла я.
-Фабрика? Закинута? Так може це воно? - Закричав Кріс.
-Точно, може бути. - Підтвердив Томас.
-Одягайтеся й поїхали, я на машині.- сказав Кріс, встаючи і підходячи до дверей.
Коли всі були готові ми сіли у авто і поїхали, я показувала шлях. 
-Усе, усе приїхали.- сказала я, вказуючи на закинуту будівлю.
Ми вийшли з машини і почали помало йти.
-Уже темніє, може це була погана ідея, ми йдемо не знати проти кого ... Та й здається тут нікого немає.- подумала уголос Кейсі.
- Може і справді повернемося, на цій фабриці нікого крім наркоманів бути не може, ми помилились.- погодилась Кейт.
- Тихо, ви чули?- Томас звів у гору вказівний палець, наказуючи замовчати і прислухатися.
Я й сама нашорошила вуха й уже через мить почула крики.
-Побігли, швидше.- прокричав Томас, уже зрушаючи з місця. 
По дорозі до фабрики друзі уже встигли перетворитись. Шум долинав з другого поверху, тож ми відправились туди. В момент коли ми прибігли, побачили двох дівчат і перевертня. Одна з дівчат боролася з істотою, а інша якраз підіймала з землі, якусь палицю, щоб нанести удар, який дизоорієнтував нападника.
Мої друзі-перевертні відразу кинулись на допомогу. Нам з сестрою залишалося тільки спостерігати. Звичайно,вони впоралися швидко, тут і один Томас зміг би впоратися, не говорячи уже й про інших. Перевертень без тями лежав на землі, я змогла впізнати в ньому одного з ворожої зграї, тільки імені не знаю.
- Ви в порядку?- запитав Томас, підходячи до дівчини, яка найбільше постраждала, проте вона відступила вбік.
Ну звичайно, ще хвилину назад його нічого не відрізнялось від її кривдника. 
- Я не заподію вам нічого, ми прийшли, щоб допомогти.- Томас намагався заспокоїти дівчину.
- Справді, вам не має чого боятися.- Я почала наближатися до дівчат.
Здається, мені вони довіряли більше ніж йому.
-Усе добре, тільки налякались дуже, ми ще такого не бачили.- Пояснила одна з дівчат.
- Як вас звуть? 
-Я Меліса, а це Кортні. 
-Отже Меліса, я розумію,що все це дуже важко усвідомити, але те про, що ви раніше читали, чи бачили у фільмах, існує насправді, тільки мої друзі навідміну від цього,- Я вказала на непритомне тіло перевертня,- не вбивають. А, що ви тут робили?Що вас привело сюди?
-Просто, захотіли адреналіну, крутих фото,от і все. Та якби ми знали,що так станеться я б ніколи...- На цей раз уже відповіла Кортні, ледь стримуючи сльози . 
-Усе уже позаду.- сказала я і обняла дівчат.
Після, ми всі разом покинули фабрику і Кріс зобов'язався відвезти дівчат додому, спершу підвезши нас.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше