Надприродні: За межами реальності

Розділ 22

-Скай, правда ж ти одінеш сьогодні до школи щось з того, що ми вчора купили?- поцікавилась Кейсі, коли ми прокинулись. 
-Нуууу...- задумалась я.
- Ну Скай!
- Та добре, добре, не дарма ж гроші тратили. 
Я обрала вбрання і вирушила у ванну. Через 10 хвилин я була готова:


 


Безумовно і мамі, і сестрі сподобався мій вигляд, так, мені теж... 
На завтра уже передають похолодання, адже через тиждень похмуру, золоту, та ще порівняно теплу осінь змінить, холодна зима. На місце платтям та шортам стануть теплі светри та пальта, тому сестра вирішила останній раз одіти улюблене вбрання.


 


Ми дісталися до школи доволі швидко, біля входу в приміщення нас уже чекали друзі.
-Вав Скай, ти сьогодні така красива.- усміхнулась Кейт.
-Дякую, ходімо. -Сказала я і вже збиралася зайти в середину, та Кріс заперечив.
- Ще Томаса немає, він сказав, щоб ми на нього почекали, він скоро приїде.
- Приїде, а хіба в нього є машина?- здивувалася я.
На цих словах на подвір'я школи заїхав Томас, паркуючи свій транспорт.


 

 

- Ого, Томас у тебе є байк?- запитав Ліам коли хлопець підійшов до нас.
- Так, нарешті забрав з ремонту.- відповів той.
- Ладно ходімо.- сказав Ліам.
- Томасе, правда ж Скай сьогодні дуже красива?- запитала Кейсі у Томаса, якось підозріло усміхаючись.
- Ні,- відповів хлопець заходячи до школи, а потім обернувшись додав,- вона завжди красива,- і підморгнув.
Що він тільки що сказав? Мені почулось? Я ще хвилину стояла вдивляючимь у слід хлопцю, а потім мене привела до тями Кейсі.
- Ну як тобі може не подобатись цей милий хлопець?

У вечері ми домовилися зустрітися з друзями у тому воєнному університеті, де тренувались того разу. Так як у нас з Кейсі було менше уроків, а Кейт забрали батьки, ми йшли додому самі.
- Ой, Кейсі, схоже я забула свої навушники у кабінеті,- сказала я перериваючи рюкзак,- ти йди, а я тебе дожену.
Добре, що ми відійшли не далеко, навушники це для мене все.
Я швиденько повернулася до класу, забрала їх і побігла наздоганяти сестру. Вона стояла не сама, а з Ніком.
- Відпусти.- Гнівно прокричала вона, та хлопець не послухав.
За мить біля його ніг, об асфальт, врізалася блискавка. Нік відскочив і розгублено глянув на мене.
-Вона сказала відпусти, не змушуй мене повторювати.
- Ми ще зустрінемось.- кинув він у бік Кейсі і в цей момент у його сторону полетіла щеодна блискавка.
- Наступного разу вона влучить у тебе.- Пригрозила я.
Хлопця заполонила злість, проте він нічого не сказавши, пішов геть.
- Скай, це було неймовірно.
- Дякую, ходімо.- Сказала я і взяла сестру за руку.
- Ай , Скай ти б'єшся током.
- Ой, вибач, я ще не зовсім контролюю це.- вибачилась я і зігнула руку в кулак,щоб більше нікому не зашкодити.

У вечері ми відправились по вже знайомій адресі, Томас та Кріс уже були там, залишалося дочекатись Ліама та Кейт. Коли усі були в зборі Томас провів нас у вже знайому кімнату. Там Кейсі розвивала свої здібності, а тепер моя черга. Хлопець сказав, що трохи переробив усе, так що тепер я можу тренуватись. Я так як і Кейсі стала у середину квадрата. Пустила у маникен одну блискавку, це все,що у мене поки, що виходило. 
- Скай, зосередься на силі, відчуй, як струм вирує у твоїй крові, і стріляй.- Дав пораду Томас.

Я відчула , як починаючи від голови до ніг у мені пульсує ток, він так і рвався на зовню. Направивши руки на маникен я повторила спробу.


 


Сила удару була такою сильною, що кімната залилася світлом, а маникен почав горіти.
Томас вибіг і почав тушити вогонь вогнегасником. Коли йому вдалося здолати пожар, він підвів на мене наповнений жахом і шоком погляд.
- Я... Давай перейдемо у кімнату де вогнезахисний маникен.- Запропонував Томас.
Коли ми перемістились у іншу кімнату я продовжила. На цей раз маникен не загорівся, але світло почало миготіти.
Чесно кажучи я сама себе почала боятись.
Я відчула електрику, яка наповнювала цю кімнату, від комп'ютера, техніки, проводів, а далі я ніби оволоділа нею, впитала усе в себе і електрика у кімнаті відключилася, нас оповила темрява. 
-Томасе!- налякано закричала я внікуди ,- що я накоїла.


 


- Я тут, не хвилюйся усе буде добре,- я відчула міцну руку хлопця у себе на плечі, його слова насправді заспокоїли мене.
- Томасе, що тут відбувається, у нас усе світло миготить.- До кімнати забіг Бен.
- Просто... маленькі неполадки.
-Маленькі? Дивися, щоб мене батько не прибив.
- Добре, зараз усе виправлю.
-Давай.
Томас включив ліхтар, і я змогла розгледіти , не менш зхвильовані обличчя друзів.
-Де тут генератор...а ось, - пробурмотів сам до себе хлопець. 
Через мить у кімнаті знову появилось світло.
Я видихнула з полегшенням.
- Думаю на сьогодні достатньо.- сказав Кріс.
Я відвела погляд у підлогу. 
На щастя ми встигли дістатись додому швидше , ніж мама.
Швиденько переоділися і зробили вигляд ніби ми тут уже давно.
- Привіт, - мама увійшла у кімнату, - ви уже вечеряли?
- Иии, ні, задали багато уроків , тож ми зразу сіли за них.- Збрехала Кейсі.
- Ну то ходіть, я вас чимось нагодую,- усміхнулася жінка.
За вечерею ми майже не розмовляли, мама була втомлена після важкого робочого дня, а ми вражені останніми подіями.
Кейсі заснула швидко, а от я ніяк не могла. Мене лякала моя ж сила, те,що я сьогодні зробила в голові не вкладається. Раніше я вважала, що оборотні, супергерої, усе це міфи, казки, але тепер я стала частиною цього.



founder_of_fantastic

#1069 в Фентезі

У тексті є: пригоди фентезі

Відредаговано: 29.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись