Розділ 25

- Усім доброго ранку!- прокричала я, забігаючи у кухню.
- Тихо, Скай, чого так голосно?- прохрипів Кріс.
- Вибач.- Прошепотіла я і, витягнувши з тумбочки ліки від голови дала друзям.
Ми ще десь годину прибирали дім, а потім поїхали додому.
- Мамо, ми приїхали!- закричала я, ввійшовши в дім.
- Привіт, мої любі.- Ніжно обійняла нас жінка.- Ну сідайте, розказуйте, як відсвяткували?
- Дуже добре, було весело, Ліама задарили подарунками.- розказала Кейсі, звичайно не згадуюючи усіх деталей того вечора.- Мені Скай розказала, що ми поїдемо в Рим.
- Так, я нарешті знайшла час і на вас, проведемо ці вихідні разом, я так за вами скучила. Я не знаю, що відбувається у вашому житті, не знаю, чи добре, вам чи погано, весь час на роботі...
- Мамо, не хвилюйся у нас усе добре, ти найкраща в світі.- усміхнулася Кейсі.
-А ще Кейсі, якраз в цей час, коли ми приїдемо там буде проходити показ мод, якогось відомого дизайнера...не запам'ятала імені, тож ми можемо сходити.- сповістила радісну звістку мама.
- Це ж моя мрія, дякую тобі, я така щаслива.- зраділа сестра.

Ми допомогли мамі приготувати вечерю, а після неї одразу пішли спати.

***
Сьогодні понеділок. Ми з Кейсі уже підходимо до воріт школи. На подвір'ї майже нікого немає, адже ми запізнюємося уже на 5 хвилин. У нас з сестрою урок в одному кабінеті. 
- Кейсі, я дуже сильно хочу в туалет, почекай мене хвилинку тут.- попросила я.
- Добре, тільки швидко, не хочу зустрітися з якимось учителем чи ще краще директором.- погодилась дівчина.
Кейсі могла б зайти зі мною у приміщення вбиральні, проте, як каже сестра: зранку там пахне хлоркою і миючими засобами, а вона не переносить цього запаху.

POV Кейсі 
Я стояла в коридорі та чекала на Скай. Мій погляд був зациклений на екрані телефону, поки чийсь голос не відволік мене.
- Які люди і без охорони.- до мене наближався Нік, а за ним плентався його друг, Алан.
- Моя охорона за цими дверима,- сказала я і вказала у напрямку туалету,- і коли вона вийде, ти пожалієш, що не пройшов повз.
- А що, ти без своєї сестри зі мною розібратися не можеш? Весь час ховатимешся за її спиною?
- Ну чому, можу, але тоді уся школа різко втратить слух, а я дуже люблю своїх однокласників.
- Справді?- запитав хлопець і підійшов ближче, заставляючи мене впертись у стіну,- я теж твій однокласник.- Посміхнувся він.
- Ну все ти мене дістав.- З туалету вибігла Скай.
Її руки вмить спалахнули блискавкою, вона налетіла на Ніка і одним доторком руки відкинула хлопця в бік, при цьому б'ючи його струмом. Алан прийняв подобу оборотня і хотів уже накинутись на Скай, проте не встиг ступити й кроку, сестра запустила в нього блискавку. За дві хвилини на землі лежали два тіла, вражені током.
- Не можна тебе й на хвилинку одну залишити.- Промовила Скай.

POV Скай
Уроки закінчились і ми з Кейсі поверталися додому. Дорога була мовчазною, тишину перервав дзвінок телефону. 
-Алло!- відгукнулась Кейсі.
- Привіт, моїй мамі потрібна твоя допомога.- Через динамік почувся голос Кріса.
- Твоїй мамі? Щось сталось?- здивувалася сестра.
- Та нічого, просто батько бере її на якусь важливу зустріч і мама хоче, щоб ти допомогла стати їй королевою вечора. Вона каже, що бачила твої нариси і у тебе талант.
- Серйозно? Ну тоді добре, зараз приїду.- Відповіла сестра і вибила.- Скай, мушу бігти, скажеш мамі, що я по справі, може навіть передзвонити до міс Прант і переконатись.
- Добре, йди.

Я сиділа в телефоні і листала стрічку новин. Мій смартфон задзвенів, вказуючи на те,що прийшло повідомлення. Я відкрила смс, воно було від Ліама;

Скай, мені написав Нік, його альфа і зграя хоче зустрітися з нами, каже, що без бою, просто поговорити треба, їдь у Західне Авеню.

Дочитавши повідомлення я навіть не роздумуючи вибігла з кімнати. Взулася і вже хотіла виходити, як мене спинила мама.
-Скай, ти куди?- запитала вона.
- Кейсі подзвонила попросила приїхати і допомогти їй.- відбрехалась я.
- Я знаю тебе не один рік і брехати ти зовсім не вмієш. Чому так спішиш? Знову біжиш на бій?
- Мам, якби це не було важливо, я б не...
- Знаєш, я сьогодні включила новини,- перебила мене мама,- а там розповідали про напад вовка, ну перевертня, ми ж знаємо правду. Він загриз свою жертву до смерті, не залишив живого місця, мати ледь впізнала свою дитину. Їй було 14, Скай!Тому, як би зараз це дивно не прозвучало, якщо ти взмозі, то біжи,рятуй світ, не дай їм більше убити нікого.
Слова мами привели мене в шок. Такого повороту подій я зовсім неочікувала.
- Але, я благаю тебе будь обережна і сестру бережи, я не хочу опинитися на місці тієї мами і розпізнавати ваші тіла в морзі.
- Мам, я навіть не знаю, що сказати... Я обіцяю, що ми повернемося живі і здорові, я тебе дуже сильно люблю.- Сказала я і обійняла маму.
- І я тебе сонечко.
Після цього я вибігла з дому.
Прибула за адресою доволі швидко, там мене уже зустрів Ліам,Кейт та Томас. 
- А де Кейсі?- запитала я.
- Вона подзвонила і сказала, що вони трохи запізняться, на дорозі затор. - Відповів Ліам.
Ми більше ні про що не встигли поговорити, прийшли наші "друзі".
- Скай, я так радий тебе бачити,- почав альфа,- жива і повна сил. Нік розказав мені, як ти сьогодні вміло і швидко поставила його до своїх ніг.
Від цих слів Нік скривився, йому явно не припав до душі такий варіант історії. 
- А знаєш, що ще він сказав?- Продовжив перевертень.- Що ти надзвичайно сильна і принесеш нам купу проблем. Якщо ти вийдеш з нами на поле бою, то ми одразу програємо. На його думку, тебе потрібно позбутися. І знаєш, я не привик програвати, тому вирішив прислухатися до його поради. Якщо поки що ми не можемо тебе убити фізично, то зламаємо морально.
Я ніяк не могла зрозуміти, що відбувається і до чого він хилить.
- Я послав до твого дому гостя.- Усміхнувся чоловік.
Я оглянулась, одного перевертня зі зграї не було. Мама. Вона зараз вдома.
Я з усіх сил побігла. Друзі щось кричали мені вслід, проте я уже нічого не чула. Все, що я розуміла на даний момент, це те, що потрібно як найшвидше дістатися додому. Місце нашої зустрічі не знаходилось далеко, тому бігти довелось не довго.
Я залетіла до будинку і почала гукати маму.
- Я тут.- Почула я її голос, який доносився з кухні. 
Я вбігла у кімнату і побачила свою маму і нашого гостя.