Розділ 34

*День балу*
Вчора ми з Кейсі цілий день провозилися з організацією балу, на який я взагалі не мала бажання йти, поки Томас мене не запросив. Кейт зараз має підійти до нас і ми разом будемо готуватись до сьогоднішнього вечора. Крісу ще не можна ходити на вечірки, він не ще не зовсім одужав, тому Кейт запросив на бал, якийсь милий хлопець з паралельного класу.Своє плаття я навіть ще не бачила, його для мене вибрала Кейсі, у неї, звичайно, хороший смак, проте не такий як у мене, тож я трохи хвилююсь.
Кейсі розкладала на столик косметику, коли у двері подзвонили.
- Я відкрию! - Повідомила я вибігаючи з кімнати.
За дверима, як і очікувалося, стояла Кейт. Я привіталась з нею і запросила у дім.

- Ну, хто перший?- Запитала сестра вказуючи на стілець перед дзеркалом. Сьогодні вона вирішила попрацювати нашим особистим візажистом та перихмахерем.
- Давай я.- Кейт зайняла своє місце. 
Щоб не було нудно чекати я заварила собі заспокійливий м'ятний чай та поринула в думки.


 

Думки про Томаса. Чому він запросив саме мене? У школі є безліч красивих дівчат,які з радістю б пішли з ним, а він вибрав мене. Ці думки гріли душу.
Відколи я почала так трепетно ставитись до цього хлопця? Колись я думала про нього, тільки коли придумувала план його викриття чи...вбивства. І таке бувало, в пориві гніву, звичайно. Ну а зараз, коли думаю про нього одразу стадо мурашок покривають тіло.
- Кейсі, ще довго?- З роздумів мене вивів голос Кейт.
- Останні штрихи... Готово!- Радісно викрикнула сестра, зробивши останні помахи кісточкою для макіяжу.


 

Кейт оглянула себе в дзеркало. 
- Клас! Ти просто якась чарівниця. Щоб я без тебе робила?- Усміхнулась подруга і обнявши Кейсі побігла одівати плаття.


 

- Тільки косметики нанось не багато і не занадто яскраво.- Попередила я, займаючи місце Кейт.
- Добре, добре, не хвилюйся.


 

Трохи менше ніж за годину я теж була готова. Все-таки мій макіяж, як на мене, був трохи заяскравий, проте мені підходило. Я вирушила одівати свою сукню, нарешті я побачу її.
За 5 хвилин перед дзеркалом стояла зовсім нова Скай, яка признаюсь чесно, мені навіть сподобалась.


 

Кейсі, також виглядає не менш неперевершено.


 

Ліам з Томасом повинні бути тут з хвилини на хвилину, тому ми з дівчатами спустились у вітальню, очікуючи машину. Супутник Кейт чекатиме її біля входу в школу. Я щось починаю нервувати. Так,Скай зберись, це ж звичайнісінький бал... На який я піду з Томасом. Якби хтось раніше сказав мені, що це станеться, розсміялася б в обличчя, та ще й залишила б тій бідолазі номер псих лікарні. 
На вулиці почувся скрегіт шин і я виглянула в вікно. Через хвилину з автівки, з гордо піднятою головою, вийшов він. Чорний піджак та вузькі джинси, не думала, що такі прості речі можуть виглядати так ідеально.


 

За ним показався Ліам.


 

Я просто стояла і витріщалася на нього, прикипівши до вікна, поки він мене не помітив. Я швиденько розвернулася до дівчат і повідомила, що пора йти. Мені здається, що моє обличчя вмить стало одного кольору з помадою. 
Я впевнено вийшла за двері, намагаючись не зустрітись лицем з асфальтом, через високі підбори. 
- Привіт, чудово виглядаєш.- Усміхнувся Томас, відкриваючи двері в машину.
- Дякую, ти теж.- Скромно відповіла я,намагаючись не видати свого хвилювання. 
Усю дорогу ми жартували, тож я навіть не помітила, як машина зупинилась біля школи.

Всередині уже було багато народу й звучала гучна музика. По всьому периметру актової зали розмістилися вчителі, які сканували пронизливим поглядом кожну закохану парочку. 
Танцювати я не надто люблю, тож краще піду щось вип'ю.
Томас вирішив скласти мені компанію.
Я взяла склянку з пуншем і почала розглядати присутніх.
- Ви з Кейсі чудово постарались, усе зроблено ідеально.- Перервав хлопець мовчання.
- Ну не так, щоб ідеально, але...дякую.- Усміхнулася я, роблячи ковток напою.


 

Кейсі, Кейт та Ліам відривалися на танцполі. 
- Скай, Привіт, чудово виглядаєш.- Почувся голос з боку.
- Меліса? Дякую, ти теж шикарна.- Переді мною стояла Меліса з якимось красунчиком брюнетом.


 

- Ну добре, я йду танцювати, гарно тобі повеселитися.- Усміхнулася дівчина й зникла у натовпі.
- Вона виглядає щасливою, добре, що Меліса змогла опанувати свою силу.- Звернулася я до Томаса.
- Так, я навчив її всього, що знав сам, тепер вона зможе постояти за себе.
- Розкажи мені щось про себе, про життя в Лондоні.- Попросила я, щоб уникнути напруженої тишини між нами.
- Тут немає, що розказувати. Звичайне життя підлітка: школа, дім, вечірки. Також я займався музикою, грав на гітарі.- Почав свою розповідь хлопець.
- А чому грав?- Намагаючись перекричати музику запитала я.
- Зараз у мене немає на це часу.
- Ясно. А чому ти переїхав сюди?
- Так склалися обставини.
Схоже Томас не горів бажанням відкриватись мені.
- Можна запросити тебе на танець?- Поцікавився хлопець, коли кімнату заповнила спокійна тиха мелодія.
- Звичайно.- Я кивнула і прийняла руку хлопця.
Ми змішалися з натовпом повільно кружляючих учнів .
Томас приобняв мене за талію, а я поставила свої руки йому на плечі. Мій погляд блукав десь у іншому напрямку, я не могла наважитись заглянути у його бездонні карі очі, боялась потонути в них. Я чула його важке тихання у себе на шиї. 
Це мовчання мене вбивало, руки спотіли від хвилювання, тому я підвела очі на Томаса, в надії, що він знайде тему для розмови. Проте він не вимовив ні слова, ми просто дивилися у вічі один одному, намагаючись прочитати думки та розібратись у власних почуттях. Моє обличчя було в сантиметрах від обличчя Томаса і я боялась цієї близькості.
- Я радий, що ми нарешті змогли подружитися, справді.- Нарешті заговорив Томас вдивляючись в моє обличчя, ніби відстежував мою реакцію на його слова.
- Я теж.- Все на, що був спроможний мій тремтячий голос.
Раптом очі хлопця опустилися на мої губи і він повільно почав наближатися до мене, наші губи майже злились у поцілунку, але чийсь лікоть штовхнув мене у спину і я ледь не полетіла на підлогу. На щастя Томас втримав мене. Якраз закінчилась пісня.
- Мені потрібно у вбиральню.- Швиденько проговорила я і вибігла у коридор. Руки тремтять від хвилювання. Невже він хотів поцілувати мене?