Пролог

1915рік

— Батьку,  мене в садочку всі називають чудовиськом ,я більше не хочу туди ходити,– звернулася маленька дівчинка до свого батька, біжучи до нього вся в сльозах.

У будинку було дуже затишно. Молодий чоловік років за 30 тридцять гойдався на кріслі біля каміна. Почувши сльози своєї дочки, він посадив її на свої коліна.

— Сонечко, не сприймай їхні слова за правду, вони просто жартую,– мовив він, погладжуючи її білявеньке, як сніг, волосся.

— Ну ,батьку, вони говорять, що вся моя сім’я така…

— Давай, я краще тобі розповім казку,– мовив чоловік, потягуючись до столу, на якому стояла книга.

— Яка казка?

— Про вампірів.

— Вампіри? – здивовано пробубніла собі під ніс. - Нам у садочку про них розповідали.

Чоловік просто усміхнувся, всівшись зручніше, і розпочав читати.

—  Перша згадка про вампірів була на початку 18 століття. Один вчений створив "еліксир молодості", який став надзвичайно популярним. Люди дивувалися, коли цей еліксир почав насправді діяти: їхня шкіра залишалась молодою, навіть якщо їм було далеко за 40 років. Проте з часом ті, хто приймав цей еліксир, відмовлялися від звичайної їжі, а замість неї вони розвивали дивне бажання скуштувати людську кров. Вони почали кусати людей на вулицях, і звичайні мешканці ставали жертвами цього дивного явища. Розпочалася війна між людьми та вампірами, так їх назвали вчені, що випробовували різні методи лікування цієї небезпечної хвороби. Але й до тепер не відомо, чи це вірус чи новий етап у розвитку революції.

— Батьку, та що трапилось потім? — перебила його розповідь дівчинка.

— Люди та вампіри зруйнували повністю ліву частину Землі. Розуміючи, що такий стан не може тривати і надалі,тому вони оголосили перемир'я. Вампіри та люди розмістилися по обидва боки правої частини планети, відділені великою стіною. От і все, — сказав чоловік, закривши книжку.

— Батьку, а ,як вони відрізняли вампірів від людей? Невже в них були великі вуха чи хвіст?

— Хах, ні, – мовив він, засміявшись . – Основна відмінність між ними полягала у їхньому харчуванні. Люди споживали звичайну їжу, тоді як вампіри - кров. Крім того, вони мали свої власні звички, які робили їх унікальними, але зовні виглядали майже однаково. Єдина відмінність полягала у червоних очах, кликах та загострених вухах у вампірів, але це виявлялося різноманітним для кожного з них.

— Батьку ,в тебе також червоні очі… І в мене також  одне око, не такого кольору, як у всіх дітей в садочку. Невже ми вампіри? — здивовано запитала дівчинка. — А хіба, це не просто вигадка? Вампіри, що й насправді існують? 

— Ні, це не вигадка. Я і насправді вампір. А ти наполовину людина, наполовину вампір - напівкровка.

Тільки він договорив, у двері зайшла жінка з торбами в руках.

— Мам…

 Дівчинка злізла з татових ніг і направилась до мами. Жінка поставила продукти на підлогу й розпростерла руки, щоб обійняти свою донечку. Дівчинка вже була перед мамою, коли раптово помітила, як зброя летить прямо в жінку. Панна налякано поглянула на вхідні двері, біля яких стояли їй невідомі люди.

— Мам, прокинься, прошу тебе! — нагнулася дівчинка до жінки, яка вже не подавала ознак життя. Меч влучив прямо в серце жінки. Батько злякавшись, швидко підбіг до доньки.

— Хто ви такі? Чому ви вломилися в мій дім і убили мою жінку? — сердито запитав чоловік, краєм ока дивлячись на свою мертву дружину.

— Вампірам не місце тут. Нам приказано вбити всіх в цьому домі, — відповів один із незнайомців ,наблизившись до дівчинки.

Чоловікові прийшлось силою забрати доньку від жінки.

— Убийте мене, але не чіпайте мою доньку.

— Вампірів ми не можемо залишити в живих! — сердито повторив чоловік із великим шрамом на його обличчі.

— Джо, бери книгу, і коли я скажу три - біжи в сторону виходу. І втікай, не озираючись, до того місця, де ми все з тобою гуляли, — мовив пошепки батько дівчинці, просуваючи книгу до неї.

— Що то ти там бурмочеш ? – звернувся чоловік зі шрамом до вампіра.— Убити їх, — погрозливо наказав він своїм товаришам.

— Виконаєш те, що я говорив? — звернувся пошепки він до панни.

— А ви з мамою?

— Ми потім прийдемо, – мовив він, взявши меч ,який був біля його рук.

— Три,– голосно мовив батько. 

Біля виходу не було нікого, тому дівчинка могла втекти…

**************************************

Як вам початок? Буду дуже рада вашим коментарям. Я тільки починаю писати ,тому може бути багато помилок, але я з кожним разом буду намагатися все менше і менше їх допускати ☺️