Розділ 11. Послуга за послугу.  

Хлопчик сидів на лавці та поглядав на свої ноги, які вже знову були в порізах. То десь упаде, то поб’ють - коли ,як припаде. Й улюблене його хобі було спостерігати, як інші діти грають - тоді вони його просто на деякий час не чіпають. Якщо їм стане скучно, то він для них був найкращою іграшкою, яка просто буде мовчати. Але не все так просто. Не так і легко добратися до іграшки, якщо в неї є особистий охоронець. Охоронець який толком себе не може оборонити, а допомагає іншим. Для хлопця дівчина виглядає, як його особистий охоронець, а для інших іще одна кумедна іграшка.

— Чому ти знову сидиш тут самотній? Знову побили? – запитала дівчинка, присівши біля хлопчика.

— Ну все я йду з ними битись!

— Стій, стій, не потрібно це я просто упав.

Ага кожного разу так падаєш виключно випадково.

 Тоді дівчинка обуреним поглядом потягнулася до своєї сумочки. Звітам вона витягнула купу мушлі і протягнула до хлопця. Той із таким задоволенням розглядав подарунок, але тут його усмішка різко пропала.

— Моєму батькові не подобається нічого пов’язане з морем. Якщо він побачить мушлі в мене в кімнаті, то знову тиждень із дому не випускатиме, – мовив із засмученим тоном хлоп’я та відсунув від себе подарунок.

— Ну це ж твоєму батькові не подобається, а тобі подобається. Чому його вподобання мають впливати на твої?

— Ти маєш рацію , але якщо я це йому заявлю, то очікуй лиха.

  Тоді дівчинка ще намагалася переконати друга, але все було даремно. Тоді вона склала мушлі в сумку й почала дивитись у землю, штовхаючи куски глини. І поглянувши на свій кулон, на якому був хрестик, до неї в голову прийшла геніальна ідея. Дівчинка різко знову висипала мушлі із сумки на лавочку, та почала перебирати їх допоки не знайшла найменшу. А хлопчик тим часом тільки дивно поглядав на неї. Вона вирвала нитку з плаття, яка такі вже витягувалася та взяла маленький камінчик та почала вибивати дірку в мушлі. У неї довго не виходило, але трохи, доклавши зусиль - усе удалось. Вона пропустила через дірку мушлю і зітхнула.

— Що це таке? – запитав здивовано хлоп’я.

— Кулон, якщо ти його сховаєш під вбрання, то батько точно не помітить.

Дівчинка вдягнула на його шию кулон і зав’язала в кінці вузлик, щоби точно нічого не розв’язалось. І сказала з усмішкою:

— Тепер море з тобою буде завжди.

 --------------------------------------------

— Джоді, ти пам’ятаєш, що послуга за послугу?

— Пам’ятаю, – відповіла коротко я Ерікові, зірвавши із календаря 25 число. 

— Ото ж бо, перед тим, як відправитися нам потрібно захопити із собою дещо,- мовив Ерік, поглянувши на мене. Він потягнувся до свого портфеля ,з якого витягнув колби, в яких була не відома мені рідина. – Це зілля заставить людей заспати на деякий час, а від тебе мені тільки потрібно, щоби ти мене охороняла.

— По типу сторожового пса?

— Можна сказати ,й так, – мовив він з усмішкою.

 Тоді ми вирушили в дорогу й через пару годин ми опинилися біля будинку. Але поглянувши на будівлю, можна сказати, що тут явно щось не чисто: охоронці повсюди, вікна із залізною решіткою. Сама хатка була невелика - призначена на пару людей.

  Ми підійшли ближче, сховавшись за деревом, за яким нас не було видно. Я поглянула на будівлю й побачила, як слуга веде жінку на колясці. Тоді я випадково доторкнулася до руки Еріка і відчула, як його рука тряслась. А поглянувши на його обличчя побачила, як у його очах пробилася сльози, але він різко витер сльози і взяв мене за руку. Він протягнув до мене марлю й замотав мені біля рота й так само зробив із собою.Як тільки жінка зайшла в дім він протягнув мені зілля і сказав розбити його біля дому так, щоб охоронці знепритомніли й він зробить те саме з іншого боку.

— Знаєш, я вже жалію, що довірилася тобі, – мовила я, тримаючи міцно колбу в руках і додала: – Але тримаю слово – сказала, що виповню твоє бажання, потрібно виповняти

 — Навіть, якщо не втримаєш я не засуджу тебе. Вважай, що це подарунок такий від мене. І до речі, якщо мене не буде довгий час, то іди геть і облиш мене. Зілля діє 10 хвилин і я можу не встигнути, – сказав він з усмішкою й почав рахунок: – Один… Два… Три.

 І на три ми побігли. І за лічені секунди всі охоронці вже спали міцним сном. Я стала біля дверей, а Ерік забіг у дім. Я притиснула меч ближче до себе, ніби боялася, що від мене його хтось забере. Я поглянула в середину й побачила, як охоронці та слуги вже знепритомніли. Дві, три, чотири, п’ять хвилин, а його досі нема.

— Так, він говорив, якщо його не буде 10 хвилин та можу йти геть. Так сказав ніби я захочу зайти в дім… Позбудуся його для мене іще краще, – пробубніла я зафіксувавши, що пройшло 7 хвилин. Тоді я знову мусила поглянути в середину, але нікого нового я там не побачила. - Ти уявляєш ,Джоді, ніхто тобі не буде гудіти над вухом, яка ж це насолода буде… Пройшло 8 хвилин…От скажіть мені, відколи я почала розмовляти сама із собою? І через нього я знову почала себе сприймати, як Джоді, а не Джулія. Авжеж я згадала, мені ж потрібно дізнатися ,звідки в нього те кольє. Він казав, що він у в’язниці сидів, а якщо він був крадієм… Ну не ,може ж, то він бути моїм другом дитинства. 

  Я не витримала й зайшла в будівлю, не зважаючи на те, що він казав іти геть, якщо його довго не буде. Я обережно проходила через лежачих людей і вже підіймалася по сходинках на другий поверх. Як тільки я ступила крок на другий поверх побачила Еріка, який лежав весь у крові, тоді не розмірковуючи, я підбігла до нього. Ерік ще був у притомності та щось намагався мені сказати, але я не могла розібрати. Я підняла свою голову у верх і побачила ту саму жінку в колясці, яка тримала кинджал у руці, з якого скапувала кров. Тоді я від переляку відступила від Еріка й почула шаги і хлопець схопив мене за руку і прошептав: «Втікай!».У його очах був такий сумний погляд, яким він мене ,ніби благав тікати. Я щось пробурмотіла по типу — я тебе не залишу, але він прикрив  мій рот своєю рукою і знову повторив: «Втікай». У моїй голові було багато сумнівів, але я вирішила послухатись Еріка і сховалась у другій кімнаті. Як тільки я зачинила двері в кімнату через віконце на дверях я побачила чоловіка ,за яким іде купа охоронців і ,як той наближається до Еріка. І тихим голосом говорить до хлопця :