Розділ 15. Новий рік.

Я затягнула мотузку сильніше на талії та вдягнула гамаки, які завчасно почистила. На мені було вдягнута повністю чорна сукня, а поглянувши на себе в дзеркало, я зверху накинула плащ та зірвала пов’язку з ока, яку кинула на підлогу. Я оглянулась і побачила, як мої сусідки по кімнаті міцно сплять. І я пробубніла: «Зілля Еріка працює на відмінно. Вибачте мені…» Та мої думки перервав хлопець, який гукав за мною.

— Джоді, ти готова?

— Почти. Ти всіх знерухомив? — звернулася я до хлопця, вийшовши з кімнати.

— Авжеж. Ти ж знаєш, що робити з тими, які нам будуть траплятися на дорозі? До речі, твої очі такі красиві без цієї пов’язки.

 Я усміхнулась хлопцю та підняла трохи до верху свою сукню та закріпила кинджал в одній із панчіх. Хлопець був також увесь у чорному й на ньому був плащ. Зі зброї в нього був меч, який розташовувався на його спині. Коли ми були готові, то вирушили в дорогу і знищували всіх охоронців, які нам траплялися на дорозі. Ми йшли упевненим ходом, не зупиняюсь не на хвилину. Тому, що кожна хвилинка стояла нам життя. А на головному годиннику в місці було за 30 хвилин до Нового року. На подвір’ї зібралася купа людей, яка вже з нетерпінням очікувала їхнього головнокомандуючого. У місці був фестиваль і для торговців - це найулюбленіший день.

-Клала… — хрипким голосом звернулася жінка до мене, схопивши мене за ногу. Тоді я подивилася на Еріка і він одразу відштовхнув її руку від мене.—Ти ж не Клала?

Тоді я хмикнула й обернулася до жінки. Але Ерік став попереду мене та нагнувся до жінки. Мадам поглянула на мене і від переляку відступила, побачивши мої очі, але Ерік поглянув на неї та мовив:

—Ти ще посміла заговорити? Невинних робочих обманювала і відводила на смертний вирок. Чим ти краща за нього?

— Ти б у моєму випадку також так зробив… Просто ти ще не став батьком. Ти просто ще сам дитя.

— Батьком…— вимовив Ерік та почала сміятись. — А ти своє дитя запитала чи хоче воно жити з тобою? З тою, хто вбив купу людей,- уточнив він.

(Напередодні ми дізнались, що жінка працювала зі Стефаном заради своєї дитини. Дитя, якому вже 30 років і він сидить у в’язниці за те, що вбив купа людей. Жінка народила його не планово тому не любила дитину. Батька в нього не було, та й сама жінка не знала, хто він. Хлопчик маленьким ходив просив гроші допоки мама купувала чергову випивку. Й одного разу він зв’язався з поганою компанією, де за гроші він убивав людей. Вона знала про це, але їй було все одно на нього. Коли він сів у в’язницю, то в неї почали закінчуватись гроші через це вона почала згадувати про свого сина. Мама жінки її влаштувала до Стефана й той їй запропонував брудну роботу. І Стефан пообіцяв визволити її сина, коли вони закінчать справу. Та вона знову зможе пити й нічого не робити)

 Еріка переповняла злість і я це помітила тому взяла його за руку та мовила: «Облиш її. Вона зробила свій вибір». Тоді хлопець угомонився й ми ступили далі. Жінка ще щось намагалася сказати, але зілля поклонило її в сон. Через пару хвилин ми вже стояли біля дверей лігва.

— Все вільно,— мовила Нісса, відкривши двері.

Тоді я та Ерік обминулися з нею поглядами та зайшли в середину. Дівчина стояла біля дверей та ще усміхалась нам, як тут ми бачимо, як летить стріла. Ми поглянули на Ніссу, яка тримала стрілу, яка влучила в неї. Тоді я не роздумуючи підбігаю до дівчини та кладу її на підлогу тим саме Нісса підпирається до стіни. Дівчина говорить, щоби ми її облишили й тут ми чуємо чиїсь кроки. Ерік піднявся з підлоги та хутко дістав свій меч та стає перед нами. Через пару мить ми побачили велику армію, яка стала перед нами й управляв нею Райан.

—Хах, я так і знав, що ти будеш тут,- мовив хлопець та поглянув на мене. - Вампір… Ти думала, що ніхто не прознає про це? Пам’ятаєш, ти загубила пакетик із кров’ю? Так от я його знайшов, — мовив він та усміхнувся, побачивши, як я дивлюся на нього з низу. - Але одне залишається для мене загадкою, як тобі вдалося так безслідно переховуватися у світі вампірів?

Тоді я попросила Еріка посидіти біля Нісси та піднялася з полу. Мені зразу ж полегшало тому, що,як ви знаєте вампіри п’ють кров. Але я не знала, що відкрита рана людини так сильно, може, поспливати на мене. У моїх очах паморочилося та мені хотілося випити її кров. Я ледь стримала себе, але той запах ще досі не покидав мене, тому біля очей біла оболонка становилася все червонішою. Я стискала  долонь аж до крові, щоби нічого не накоїти. Коли я поглянула на Раяна він, як і всі інші перелякались із-за моїх очей.

—Твої прорахунки були вірними, але не до кінця. Ти не врахував те, що я можу бути напівкровкою. А точно вам же не відомо, що це таке…— говорила я й наближалася до нього.— Так от, я можу більше ніж, ти собі там уявляєш.

— Що, правда? А що ти скажеш на це…— І тоді він витягнув позаду себе меч та провів по своїй долоні й за лічені секунди з руки почала текти кров. Позаду на нього кричали його помічники, але він усміхався та поглядав за моїм самопочуттям.

Я ледь стримувалась від запаху крові Нісси, а тут ще це. Для мене це був удар із двох боків. Я відійшла на зад, але Райан не давав мені так легко піти та ступав за мною. Запах крові людей не такий, як у тварин. Від нього було почти неможливо втриматися.

— Напевно, це твоє слабке місце. І без різниці чи ти напівкровка чи ні. Чи, як ти там себе називаєш? — пробубнів Райан.

— А не боїшся підставляти себе під удар? — мовила я, поглянувши на нього, дотираючи свої  долоні до крові.

— Хах, чи боюся я? Сьогодні я заміняю батька, тому я не маю права на помилку… Ой, тобі напевно не відомо — мій батько генерал. І, як тільки ти вкусиш мене тебе такі ж уб’ють. Ніхто і слова не скаже, а я іще й вийду у виді жертви. І мене проголосять, як героя.

— Навіщо такі мороки ? Не легше просто вбити мене?

— По-перше, я знаю, що тебе не так легко і вбити. По-друге, нічого я бачу ти не розумієш… Якщо я постраждаю від твоїх рук, то отримаю славу. А якщо просто уб’ю тебе, то тільки похвалу від батька.