Глава 4.3

Новий ректор залишив плац так само, як і з'явився. І знову всім було ясно: це не заради позерства, а тому, що так швидше.

- Ну і як він тобі? - Ребекка знову схопила мене за кінцівку і, як криголам розсікаючи натовп, потягла мене до гуртожитків.

Ох, якби вона тільки знала...

- Скажи, він чудовий. Але суворий, це точно, - не чекаючи моєї відповіді, затараторила подруга. - І є в ньому щось темне... Всі дівчата точно зійдуть з розуму...

Так, за ненабридливою балаканиною сусідки, ми дісталися нашого скромного житла.

- І ім'я його... Квод Ніргум... На древньоурському - чорний чи темний, я не помиляюся, Анно?

- Ні, Бекко. Ти абсолютно права, - я впала на ліжко, прикривши очі.

- Цікаво, а ти на огляд сьогодні потрапиш чи вже завтра вранці?

- Що!? - я схопилася з ліжка, холодіючи від жаху. Про нього, проклятого, я примудрилася забути.

Огляд - це традиційна перед Відбором перевірка всіх аристократок відповідного віку на чистоту тіла і душі, тобто на незайманість. Проходила вона привселюдно, в присутності всіх охочих. Слава Всевидячому, невинність уже давно перевіряли за допомогою артефакту, а не допотопними процедурами, та й срамні дівчата зустрічалися вкрай рідко, – тож це, чесно кажучи, був досить нудний захід, але охочих подивитися завжди було чимало. Ох, і цього разу вони отримають жадане видовище.

- Анна? - підозріло примружилася Ребекка. - Ти ж пройдеш Огляд успішно?

Я сіла назад на ліжко, обхопивши коліна руками. Мовчала.

- Ти не пройдеш перевірку... - приголомшено прошепотіла подруга, падаючи навпроти. - Хто він? Річард?

Я закинула голову і втупилася в стелю. Вимовила беземоційно:

– Ректор. Вчора вночі.

Ребекка приголомшено дивилася на мене, ковтаючи повітря, мов викинута на берег плотва. Здавалося, їй не вистачає повітря навіть для фрази "не може бути!" Потім подруга перебралася до мене і міцно стисла в обіймах.

- Я з тобою Анно, що б не сталося. Нехай тільки хтось пікне про тебе щось соромне. А цей Габріель - ну він у мене ще отримає, дарма  що ректор!

Ох, у цьому вся Ребекка. Спершу ми з нею не ладнали, тому що вона мені здавалася надто балакучою і легковажною особою. Вона була дуже багатою і трохи розпещеною дочкою купця. Повна протилежність мені - аристократці без гроша за душею. Ребекка мала ангельське личко, але манери вуличного забіяки - вибухова суміш для бойового факультету. Потім я зрозуміла, що зовнішність оманлива, а мені в сусідки дісталася дуже вірна, надійна і глибока людина.

- Ні. Він тут ні при чому. Я сама йому запропонувала, – зізналася я.

Ребекка звузила очі, замислившись. Вона не поспішала мене засуджувати, знаючи, що в мене точно були для такого серйозного вчинку вагомі причини. І невдовзі вона самостійно знайшла  їх.

– Це все через Відбір! Ти ж ненавидиш драконів!

- Так, Бекко. І більше я не скиглитиму. Я знала ціну і сама вирішила.

- Це правильно.

- Хоча ні, я передумала.

- Скиглитимеш і далі?

- Габріель - негідник, мерзотник і ошуканець! Адже він міг попередити мене, хто він такий! Сам же він одразу зрозумів, що я адептка Академії... Та знай я, що він ректор, то ніколи б у житті!.. Та краще б я під конюха лягла! Як я тепер буду вчитися!?

- Так, давай поки пообідаємо спокійно та тихо – може, востаннє. А я по дорозі розповім тобі, як трансформувати твої сумбурні почуття у холодну бойову лють.

Я кивнула. Ребекка права. Адже після Огляду всі точно дізнаються про мою таємницю - і тоді спокійному життю кінець! Але хвилювала мене не тільки ця обставина: традиційно керує  Оглядом ректор Академії... Що ж, отже, незабаром на нас із Габріелем чекає чергова незабутня, але цього разу навряд чи приємна зустріч.