Глава 3

Ну що ж, як і очікувалося, я досить швидко засвоїла ельфійську абетку і вже через півгодини досить розбірливо читала. До того ж я змогла «згадати» інші мови, які знала справжня Еленія: асурів і вірів. Мабуть, дівчина вона освічена, а мені при переході передалися її знання і можливості. Шкода, що не магія. Можливо, тоді ставлення до мене було б іншим. Але про це годі і мріяти, будемо використовувати ті можливості, що у нас є!

- Деусе, – повернулася я до мага, який носом зарився в якийсь запорошений фоліант, – ти, начебто, обіцяв помагічіти щодо закоханості?

Він підняв на мене затуманений погляд.

- Що? А, ну так.... Після вечері сьогодні прийду до тебе і помагічу.

Він якось єхидно посміхнувся.

- Не боїшся, що шанувальники надокучатимуть?

- Не боюся, – знизала я плечима, – у мене і вдома не бракувало охочих, але я мало кого близько підпускала.

- Можна дізнатися чому? Ми поки шукали годящу дівчину, трохи дізналися про людей. У твоєму віці багато вже дітей мають, а ти навіть не пізнала чоловіка.

Я насупилася. Ця тема була занадто особистою, щоб обговорювати та ще із незнайомцем, але краще один раз пояснити, ніж кожен раз відповідати на дурні питання.

- Так, – сказала я, – ти маєш рацію. Але мене чогось не пробивало на інтим. Я жодного разу не закохувалася, а спати з кимось тільки тому, що так прийнято, вважаю нижче своєї гідності. Подруги жартували, що я просто не знайшла свого чоловіка. А як його знайти, якщо до мене з поцілунками лізуть, а я думаю, чи чистило це опудало зуби, і чи немає у нього заразних захворювань?

Маг весело розсміявся.

- О так, я знаю про людську схильність вічно хворіти. Ваші ліки не завжди допомагають, адже так? Ви слабкі і духом, і тілом, і тому так мало живете.

- Зате ми швидко розмножуємося, – мстиво заявила я. – можемо народжувати хоч щороку, починаючи з шістнадцяти років, а іноді і раніше! І не завжди дитина одна, бувають і двійні, і трійні, – і я показала йому язика.

Маг отетерів.

- Тоді я не дивуюся, що на вашій землі немає інших розумних істот. Ви їх просто витіснили, задавили своєю чисельністю.

- Як на мене їх ніколи і не було! Принаймні, вчені досі не знайшли жодних слідів їх існування. А всі наші ельфи, орки і тролі живуть тільки на сторінках книг.

- Орки і тролі? – зацікавився Деус. – У нас вони теж є, але ми давно вигнали їх далеко на північ. Думаю, мало хто з них вижив у снігах.

- З ними ви теж воювали? – підколола я його.

-  Колись давно орки жили на цих землях, – повідомив маг повчальним тоном, не помітивши мого жарту. – А ми мешкали в лісах. Але потім наш король захотів розширити свої володіння і побудувати замок, як у драконів. Інші ельфи підхопили ідею, але орки не бажали поступатися ані жменькою своєї землі. Довелося показати їм, хто сильніший. А у нас хто сильніший, той і правий.

- От-такої.... схоже, ельфи дуже войовничий народ, – пробурмотіла я, – і дуже зарозумілий. То ви вважаєте себе кращими за інших?

- Зовсім ні, у нас все розподіляється за рівнем магії, я ж тобі вже пояснював. Не будь дитиною.

- Еге ж, отже у асурів магії ще більше, ніж у вас?

- Та й навіть дуже. Саме тому вони перемогли, хоча чисельність наших воїнів була набагато більшою.

Маг ще деякий час розповідав мені історію ельфійського народу і його переможних воєн. Схоже, що в цьому світі колись мешкало багато рас, але ельфи, де силою, де хитрістю і підступністю постаралися знищити багато з них. І магія була їм в цьому вірною помічницею.

Але об асурів вони собі зуби пообламували. Тому що ті, як виявилося, не використовують магію в звичайному сенсі, вони її виробляють та до того ж самі є магією. Їх неможливо відрізати від джерела або «висушити». Їм не потрібні артефакти і заклинання. І саме тому їх не можна перемогти.

Деус дістав карту континенту, розбиту на країни, і позначив шлях, який мені належало пройти. Від Анторійського замку до Драконівських гір дорога пролягала по землях верів і дроу, які колись програли у війні з ельфами. І щось мені підказувало, що навряд чи вони будуть раді бачити на своїй землі представників ненависного їм племені.

- Його Світлість надасть тобі у супровід добірну варту. Всі ельфи з довірених сімейств. Тобі не доведеться ні про що турбуватися, просто зустрітися з нареченим, – пояснював маг, але я чомусь йому не вірила.

- А що буде, коли цей наречений дізнається, що у мене немає магії і я не ельф?

- Це не має значення. Після завтрашнього обряду ваші життя будуть пов'язані. І як би він не хотів, не зможе позбутися тебе.

«Зате герцог зможе, і дуже швидко» – майнула тужлива думка.

***

Коли за вікном почало темніти, я з жахом і захопленням побачила, як на небі сходять одразу три місяці. Червоний, білий і жовтий. Це було неймовірно.

Потім мені в кімнату служниці подали вечерю. Але перед цим вони знову переодягли мене, мабуть, це було однією з норм етикету. Після вечері я вже думала завалитися в ліжко, але довелося знову тплентати до Деуса на урок.

Сил майже не залишилося. Я клювала носом, сидячи за столом в бібліотеці, і пропускала інформацію повз вуха. Коли маг раптом кинув щось в келих і наказав випити.

Я здивовано глянула на велику кількість піни в келиху. Малоймовірно, щоб він вирішив мене отруїти, але пити не поспішала. Мало там що.

- Що це? – запитала, обережно принюхуючись.

- Любовний напій, – посміхнувся маг. – Не хвилюйся, тільки натуральні інгредієнти і трохи магії.

- І що це мені дасть? – я підняла келих на світло і зацінила його рубіново-червоний вміст.

- Ну, я ж обіцяв «трохи помагічіти» для тебе. Не переймайся, цей напій просто посилить твою ауру, зробить її більш привабливою для протилежної статі, але не для всіх її представників, а тільки тих, хто буде ідеально тобі підходити. Зазвичай таких ідеальних партнерів дуже мало, тому ти навряд чи зустрінеш їх дорогою до нареченого. А після весілля це буде вже не важливо.