Глава 14

 Два дні промайнули в повній одноманітності, які порушувались лише нечастими візитами асура. Я намагалася не реагувати на нього, хоча його зовнішність притягувала, немов магніт.

Вперше в житті я відчувала до чоловіка щось, окрім жіночої цікавості. Це було дивне почуття: легке збудження, інтерес, бажання помацати, пригорнутися....

Хотілося запустити пальці йому в волосся, перевірити, чи такі ж вони шовковисті, як виглядають. Хотілося покласти руки йому на груди і відчути міцність м'язів цього стрункого гнучкого тіла. Хотілося відчути тепло його обіймів і вдихнути запах його шкіри....

Я старанно удавала, що мені байдуже, і навмисне відводила погляд.

На губах Еріонара грала розуміюча посмішка. Він знав, що відбувається зі мною, але мовчав, даючи час змиритися з цим.

Але миритися я не збиралася.

Еріонар безвідмовно виконував всі побажання, що стосувалися моїх зручностей, але жодного разу не дав вийти навіть на майданчик за вікнами. Боявся, що я зістрибну або відрощу крила і полечу? Він снідав зі мною, обідав і вечеряв. Мене скрізь переслідував погляд його дивних очей з лякаючою темрявою на дні.

Іноді Еріонар розповідав нічого не значущі історії з життя асурів. Я відчувала себе полонянкою у власному тілі, рабинею зі східних казок, але ніяк не нареченою, у якої ось-ось буде весілля.

Увечері другого дня Еріонар попередив, що завтра прибувають його родичі для знайомства зі мною. Вони вже знають, що я з іншого світу, але готові навчити мене місцевим звичаям і традиціям.

І знову мене поставили перед фактом, не запитавши моєї думки. Мабуть, жінки у цих асурів зовсім безправні істоти, повністю підлеглі своїм чоловікам. А це мене не влаштовує аж ніяк. Я не готова стати тінню свого чоловіка і жити за його вказівкою.

В середині у мене все більше і більше назрівав бунт. А вночі знову приснився той самий ліс і струмок.

Тільки цього разу раз я немов виходила з туману на зелену галявину, залиту місячним сяйвом. Там, просто на траві, повернувшись до мене спиною, сидів незнайомець з моїх снів.

Дивно, я була в тому, в чому лягла спати. Довга шовкова сорочка плуталася між ніг, босі п'яти вимокли в росі, а від нічної прохолоди по плечах побігли мурашки.

Здавалося, це був не сон, а інша реальність.

- Привіт, – тихо промовила я, зупиняючись позаду незнайомця.

Він повільно підвівся.

Я завмерла в передчутті: ось воно! Зараз я побачу Його обличчя....

Незнайомець повернувся до мене.

Стогін розчарування зірвався з моїх губ.

Його очі весело блищали, але їх колір губився в сутінках, а обличчя приховував високий комір плаща.

- Розчарована?

Вкрадливий тихий голос змусив мене вкритися рум'янцем. Горло в один момент пересохло, тілом пробігла хвиля легкого збудження.

- Чому? – видихнула я через силу.

- Чому – що?

Чоловік почав наближатися до мене, ковзаючи безшумно, як тінь. Я заціпеніла, боячись навіть дихнути. Але ось він завмер за крок від мене і, простягнувши руку, торкнувся тонкої бретельки на моєму плечі.

- Ти змерзла? – запитав, помітивши, що я тремчу. – Прощавай.

- Хто ти? – прошепотіла я, заворожено стежачи за його рукою.

- Твоя доля.

- Ще одна? – не витримавши, скептично вигнула брову.

- Єдина.

Він скинув з себе плащ, накинув його мені на плечі і спритним рухом загорнув мене в м'яку тканину, що зберігала тепло його тіла.

Я навіть пискнути не встигла, як я стояла вже закутана з голови до ніг.

Який дивний сон, майнула в голові смутна думка. Я вдихаю запахи і звуки, відчуваю холод і тепло....

Якщо б не була впевнена, що сплю, то повірила б, що все це відбувається насправді.

Незнайомець притиснувся губами до мого вуха. Вони були гарячими і сухими.

- Знаєш, де ти? – прошепотів, обпалюючи своїм диханням.

- Уві сні? – я з сумнівом поглянула йому в очі.

Дивно, тепер його обличчя було відкрите, але риси вислизали від мене, я ніяк не могла їх розгледіти. А голос, такий низький, оксамитовий, з таємничою хрипотою, будив в мені тремтливі передчуття.

Я уявила, як він шепоче мені слова кохання і пристрасті – і моє серце завмерло, пропускаючи один удар, щоб потім з потроєною силою забитися знову!

- Уві сні, – його шепіт гарячою лавою пройшовся по венах, запалюючи кожну клітинку, а зуби, немов ненароком, прихопили краєчок мого вуха. Я здригнулася, але він не відпустив. – Скажи, чого ти хочеш?

Він, немов змій-звабник, спокушав мене. Пестив мою шию і вухо легкими дотиками губ, шепочучи, що він хоче зробити зі мною і що зробить, якщо я скажу «так». Його руки тримали надійно і міцно, але від їх дотиків кидало то в холод, то в жар....

Я мліла в цих руках. Розум поплив в нікуди, все вкрилося туманом. Все, чого я хотіла – це відчути смак його губ. Але він ніби навмисне не торкався мого обличчя. Ще трохи і я готова була сама благати його про поцілунок....

- Ти мій сон, – простогнала я на межі свідомості.

- Твій сон, – луною пролунав його шепіт, схожий на шелестіння листя.

- Хочу побачити тебе! Зараз же!

Я спробувала вивернутися з його рук, але моє тіло, схоже, було іншої думки і не збиралося залишати такі ніжні обійми. Незнайомець наблизив своє обличчя до мого так, що його очі затулили весь світ.

- Я прийду по тебе, – сказав він просто. – Тільки дочекайся.

У цій простоті була така непохитна сила, що я повірила відразу і беззастережно....

***

Розбудило мене відчуття чужої присутності. Намагаючись не видати, що вже не сплю, я обережно відкрила очі і крізь вії оглянула видиму частину кімнати.

На ліжку поруч зі мною сидів Еріонар. Чоло його було похмуре, губи щільно стиснуті і все обличчя носило відбиток посиленої роботи мізків.

Асур про щось напружено розмірковував, не зводячи пильного погляду з кінцівок своїх чобіт. Навіть цікаво стало, чим це так перейнявся завжди незворушний Повелитель Блискавок.