Глава 15

Як виявилося, дівчата-гурії повинні були не тільки одягнути мене до світського рауту, а й повідомити необхідну інформацію про гостей. Укладаючи мені волосся, підпилюючи нігті і подаючи предмети туалету, вони не переставали щебетати. І ось що я дізналася.

Виявляється, асури не мають власних жінок, а потомство можуть отримати тільки від таких же магічних істот. Саме тому був укладений такий дивний договір з ельфами. Крім лісового народу вони вступали в шлюби з дроу. Діти від дроу і ельфів не були напівкровками: сини народжувалися асурами, дочки отримували расу матері. У цьому світі взагалі не було напівкровок, деміурги подбали про чистоту крові для своїх створінь, і кожне дитя, народжене від двох рас, отримувало всі дані того з батьків, чию стать успадковувало.

Так матір'ю Еріонара була темна ельфійка Джанна – єдина племінниця короля дроу. Правда, самі вони воліли називати себе Ел'Селверін – діти трьох місяців, адже саме місяці Еретуса були їх єдиними світилами. Дроу фізично не переносили сонячне світло.

Вступивши в шлюб з владикою Леовереном, батьком Еріонара, Джанна уклала союз на століття між асурами і дроу. Виявилося, що батько Еріонара найголовніша істота на Еретусі, повелитель всіх асурів, найпотужніше джерело магії в цьому світі. І скоро мені доведеться зустрітися з ним за сімейним обідом!

Двоюрідний брат Джанни і за сумісництвом спадкоємець темних ельфів, принц Айренір так само буде присутній на обіді. Хоч він і молодший за Повелителя Блискавок майже на п'ятсот років, але доводиться йому дядьком, і за правилами етикету іменитий племінник зобов'язаний вшанувати його належним чином

Що стосується сестри Еріонара, Арейни, то вона така ж дроу, як і мати.

Гурії розповіли, що зовнішність всіх темних досить специфічна, а ще вони неперевершені воїни і маги, і взагалі єдина раса на Еретусі, де жінки повністю рівноправні з чоловіками, як в коханні, так і на війні. Так що Джанна і Арейна зовсім не ніжні лілії, а скоріше дика шипшина: запашна, приваблива і дуже колюча.

У цієї раси в честі сила, бойові заслуги і твердість духу. Цікаво, як вони поставляться до мене? Не дуже приємно відчувати себе найслабшою істотою на цій планеті. Особливо, коли чекаєш на зустріч з місцевими амазонками!

Нарешті гурії закінчили мене мучити і дозволили побачити себе в дзеркало.

Що ж, вийшло непогано.

У місцевому одязі я стала схожа на одаліску. Вишиті золотом шаровари сиділи низько на стегнах, підкреслюючи плаский животик. Короткий ліф без рукавів оголював шию, руки і верхню частину грудей. Зверху на мене наділи туніку з напівпрозорої газової тканини. У неї був скромний комір-стійка і поділ до самих п'ят, правда, з двома розрізами з боків. Завершували туалет численні дзвінкі браслети і нитки дорогоцінних каменів, нанизаних на золоту струну. Такими ж нитками гурії перевили мої коси і поклали їх у вигляді корони.

Не слухаючи обурень, служниці насурмили мої золотисті брови і вії, від чого очі стали глибші і виразніші. Тепер я зовсім перестала походити на себе. Навіть дивні візерунки на обличчі, що переливаються перловим блиском, стали світитися яскравіше, ніби живі.

У серці закралася туга за своїм колишнім виглядом і колишнім життям. Я дивилася в дзеркало і розуміла, що це вже не я.

Мене раптом накрило усвідомлення правди: я ніколи не повернуся додому, тому що мій дім тепер тут, хоч я його ще й не знайшла. За ці дні я змінилася не тільки зовні. Дивне відчуття тривожного очікування ятрило мою душу і змушувало нервувати.

Хто я з цією зовнішністю? Бідолашна попаданка, яка необачно потрапила в тенета герцога Анторійського? Позбавлений магії ельф або взагалі нова, невідома місцевій науці істота?

***

 Рівно опівдні, коли орбіти двох сонць зійшлися в зеніті, Еріонар прийшов по мене. Він лише мигцем глянув на моє вбрання, а ось обличчя вивчив більш ретельно. Потім пропустив вперед і жестом запросив увійти в портал.

Я здригнулася від передчуття. Невже нарешті виберуся з цього ув'язнення! Клітка, хоч і золота, все одно залишається кліткою. Чим більше часу я сиджу наодинці зі скринями, повними золота, тим привабливішим мені здається життя в селі верів. Там, принаймні, я не була замкнена на замок!

 Овал висвічувався і вабив. Я відважно ступила в нього і через мить вже стояла в кімнаті, схожій на вітальню. Її розкішне оздоблення змусило мене роззявити рота. Золота ліпнина на стінах і стелі, оксамитовий гарнітур з гнутими ніжками, важкі гардини з витончено призібраними ламбрекенами, розмальовані килими поверх мозаїчної підлоги.... я ніби перенеслася в Версаль на екскурсію!

Прямо переді мною, в різьблених кріслах, сиділи гості Еріонара. Один з них – величний і ставний асур з темно-синім волоссям, що спускалося товстою косою до самих колін, був, більш за все, його батьком – владикою Леовереном. Очі Владики дивилися твердо і чіпко з-під насуплених брів, гострі кігті на руках і китичка на довгому хвості були темно-синього кольору. Його лоб прикрашала діадема з блакитним сапфіром розміром з мій кулак.

Я вирішила, що маю право як слід розгледіти Владику. Як-не-як, це другий асур, якого бачу. На ньому була довга сорочка з найтоншого шовку, поверх неї світло-коричневий оксамитовий жилет, на талії – червоний пояс з бахромою. Замість штанів все ті ж просторі шаровари, мабуть, улюблений одяг асурів. І сап'янові чобітки. Все заткано золотом так, що очі сліпило.

По обидва боки від нього стояли дві жінки вельми незвичайної зовнішності, схожі одна на одну як дві краплі води. Ті самі Джанна і Арейна, але неможливо було зрозуміти, хто з них мати, а хто дочка, настільки молодо вони виглядали.

Довге волосся кольору платини укладене в хитромудрі зачіски, відкриті шовкові сукні з великою кількістю золотої вишивки, безліч дорогих прикрас – ось і все, що робило їх привабливими. Шкіра не чорна, як очікувалося, а темно-сіра, вузькі плечі, маленькі груди і гострі хижі риси обличчя. Вони більше схожі на хлопчиків-підлітків, ніж на жінок. Під напівпрозорими рукавами перекочувалися гнучкі сталеві м'язи. Жінки дроу дійсно були воїнами. Навряд чи вони махали мечем, але кинджалами і луками володіли поза всяким сумнівом.