21

Дурна-дурна Ліна! Поводишся по відношенню до нього як колючий, пирхаючий їжачок. А він, замість того, щоб подбати про свого Менталіста, сидить і заспокоює тебе. До біса мотиви! Він поруч...

- Лео, - промовляю його ім'я вперше. На язика літери лягають добре, немов так і треба. Немов я вимовляю його не вперше, - Що тепер буде з ним?

Демлі зітхає, відсторонюється і підходить до Менталіста. Присідає поруч і обережно перекладає щупальця з місця на місце.

- З ним все буде добре. Я не знаю, що сталося, але, мабуть, втручання в ваш розум не пройшло безслідно. І це насторожує ...

- Навіщо він взагалі до мене поліз? - я обережно, поки не бачить Лео, підняла збірник памфлетів і сховала в ньому глибше брошуру. Демлі мовчки хитнув головою і сказав:

- А ось це - дуже цікаве питання. Адже без мого наказу він ні за що б не став робити цього.

Я потопала ногою в глибоких роздумах. Прикусила губу і тихо запитала:

- Але ж ви не робили цього?

Демлі здивовано обернувся.

- Ні, Лінтро, - на лобі пролягли зморшки і він опустив очі, - Я б нізащо не зробив цього. Адже це небезпечно ... Це дуже небезпечно тоді, як в вас ще не до кінця прокинулася магія.

- Але погодьтеся, він зробив це. І я ... - я зам'ялася, не знаючи, як правильно пояснити Демлі мої думки. - Мені страшно тут перебувати. Та й добре, що це сталося зі мною, а не з Кет.

- З Кет б цього не сталося. Її всюди сопроводжує Кемерон або ваша служниця. Цього і з вами не трапилося би, -Демлі засунув руки в кишені і повільно підійшов до мене. - Але мій Менталіст дуже зацікавився вами. Це нерозумно заперечувати. Однак, повторюся - він ніколи не посмів би ... Тут все захищене. Маєток, сад, так тут навіть слуг майже немає. А кухарі - перевірені люди. Але ...

- Так, Лео, але це все-таки відбулося. - через силу видавила я і додала, - І мені хотілося б, щоб більше такого не повторилося.

- Цього не повториться, Лінтро, - м'яко сказав він і завів пасмо мого волосся за моє вухо, яке стрімко почервоніло від ніжного жесту.

- Я ... Я сподіваюся! - відступила на крок, не перериваючи зорового контакту. В очах Демлі відбилося розчарування. Адже вони знову були майже людськими. Він відвернувся, знову глянувши на Тінглі.

- Я розберусь з цим. А поки вам краще побути у себе.

Я згідно кивнула.

- Завтра Кемерон, після того, як магія прокинеться, ретельно вас огляне, - задумливо сказав він. - Тому постарайтеся не виходити зі своєї кімнати до самого ранку. Я, звичайно, більше не допущу такого, але і заборонити вам не можу. До речі, - він з цікавістю подивився на книгу в моїх руках. - А як ви тут опинилися?

Я відвела погляд.

- Мені захотілося почитати.

- Що ж, - сказав Лео, - Це дуже похвально, так. У мене буде найосвіченіша дружина у цілому світі, - і підбадьорливо посміхнувся. Я спалахнула. Ні не збираюсь! Так, тягне, так, він в небезпеці невідомій. Але це ж не означає ...

Додумати мені не дали. Лео знову власницьки притиснув мене до себе і погладив по волоссі. Хотіла обуритися, більше для проформи, але не встигла. Як завжди, Демлі вирішив раптово перенестися. І тільки під дверима кімнати усвідомила - добре, що я вже не стала нічого йому говорити.

- Містере Демлі, - я відсторонилася, хоч і відчула, що руки Лео прибрав з великим небажанням. - Мені б себе до ладу привести. Тому ... Як мені покликати Ізабо?

Демлі розуміюче посміхнувся.

- Я відправлю її до вас, не хвилюйтеся. До речі, ви не вечеряли.

- Так, але апетиту зараз - ніякого.

- І все ж, я організую вам легку вечерю. І не смійте сперечатися, - швидко додав він, побачивши, як я відкрила рота.

Сперечатися не стала. Дійсно, чого це я? Тому легко посміхнулася і погодилася.

Запанувала незручна тиша. Демлі пильно дивився на мене, а я - на нього.

Несподівано двері прочинилися і виглянула Кет.

- Лінтро! О, Лінтро, що з тобою? - Світла голівка здивовано затряслася. Кет обережно вийшла з-за дверей і помацала моє плаття.

- Що це?

Пошкребла пальчиком і здивовано подивилася на крапельку слизу, що залишилася на ньому.

- Все в порядку, - невимушено відповіла їй, а Демлі поспішив на виручку.

- Ми ставили експеримент, і вашій сестрі трохи не пощастило.

Я скептично глянула на Демлі, але він був серйозний, як ніколи раніше. Тому скепсис швидко випарувався, не встигнувши виплеснутися через рота. Демлі розуміючи мій стан, кивнув.

- О-о, - сплеснула руками Кет, витягнувши звідкись носовичок і ретельно витерши палець, - А що це у тебе в руках?

- Захотілося почитати, - просто відповіла їй, але книгу стиснула сильніше. Ну не хочеться мені, щоб вони знали, що я повний нуль в тому, що тут коїться.

- Памфлети? - Кет скептично скривилася. - Лін, де ти, а де памфлети!

- Пора змінюватися, - спокійно відповіла їй, але перехопила насторожений погляд Демлі.