33

Нарешті я дострибала до дверей, хотіла їх відкрити, але вони самі відчинилися, ніби за помахом чарівної палички, і мене мало не збив з ніг Демлі.

- Лінтро, - випалив він відразу, - Ізабо зникла.

Від переляку схопилася за Демлі, адже він стояв зовсім поруч. Дуже близько ...

- Як зникла?

Демлі зітхнув, а потім уважно на мене подивився.

- Що це? - чоловік потягнувся до мого лоба, через що я мимоволі відсторонилася. А він знехотя опустив руку і серйозно вимовив:

- Лінтро, я не жартую, Ізабо дійсно зникла.

- Я розумію. Але як вона могла кудись подітися, якщо Ізабо очікувала мене за дверима?

Лео зняв з себе плаща і дбайливо мене в нього загорнув.

- Ви охоплені тремтінням.

Нічого йому на це не відповіла, просто вирішила поцікавитися більш нагальними проблемами, ніж якесь там тремтіння, однак Ельхара всередині прихильно гмикнула.

- Скажіть, що сталося?

Демлі обійняв мене за плечі і вивів за двері.

А там не було ні Тіреллі, ні Кет, ні Ізабо.

- Справа в тому, що пройшло набагато більше часу, ніж ви можете собі уявити.

Я машинально проковтнула клубок, що в одну мить виріс у горлі.

- Наскільки більше?

- Зараз - ранок наступного дня.

Виходить, він просидів у мого тіла майже добу ?!

Я здивовано поглянула на Демлі, але він продовжував пояснювати.

- Так ось, поки інші чекали вас за дверима, все було нормально. Це мені потім Кемерон розповів, - уточнив Лео, відчуваючи, що я ставлюся до його слів зі здоровим скепсисом, - Вони з Кет обговорювали магічні прийоми, Ізабо ж терпляче очікувала на вас.

- Що з Кет? - я нетерпляче перебила чоловіка, коли ми спустилися туди, де я вперше побачила Менталіста.

- Не хвилюйтеся, вона зараз під наглядом Кемерона.

Від впевненості Демлі в гарних намірах свого слуги, якщо він таким є, мене внутрішньо пересмикнуло.

- Відведіть мене до неї, - попросила його.

- Відведу, після того, як ви поснідаєте. А я продовжу свою розповідь.

- Тобто, замість пошуків Ізабо ви плануєте нагодувати мене млинцями з вашими казками?

Демлі впевнено йшов далі, незважаючи на те, що йому доводилося мене майже тягнути на собі. Я весь час плуталася в ритуальному вбранні, а одного разу ледь не злетіла зі сходів.

- Ну чому ж казками, - байдуже вимовив Демлі, - Замість них на нас чекає дуже цікава розмова.

- А як же...

- Пошуками займається моя команда, - пояснив він. Я ж після його слів уважно озирнулася на всі боки.

- І чому тоді я тут нікого не бачу?

- А вони ... не тут ...

Я зупинилася і вирвала руку. Потім порівнялася з Демлі і запитала:

- Тоді де ж ваша команда?

- Я ж казав, що моя розповідь буде довгою, - повчально відповів Лео таким тоном, що я відчула себе непридатною ученицею.

- Саме час починати.

Демлі покосився на мене, перечекав мить, а потім почав розповідати.

- Так ось, тоді з Ізабо все було в порядку. Однак через деякий час Кемерон відволікся від обговорення з Кет, але Ізабо поруч не виявилося. Спочатку він подумав, що вона просто відійшла у господарських справах. Однак увечері на вечерю вона не з'явилася, а коли я, стривожившись, увійшов в до її кімнати, то знайшов оце ... - Демлі зупинився і витягнув з кишені записку, потім простягнув її мені.

Я взяла записку в руки і обімліла.

«Так ось хто її знайшов!»

У моїх руках опинилася той самий клаптик паперу, що залишила мені Лінтра. Я трохи на підлогу не сіла від такої несподіванки. І тільки силою волі змогла взяти себе в руки. Лео весь цей час пильно за мною спостерігав. Я знизала плечима і зробила вигляд, ніби ця записка нічого не означає.

- Що це?

Лео струснув головою.

- Я думав, ви мені це скажете. Адже там написано ваше ім'я.

Всередині все похололо.

- Я не знаю.

- Що ж, - задумливо мовив Демлі. - Я теж не знаю. Тільки те, що там написано «Ліна». Це чужа мова, і ніхто не зміг її розшифрувати, - він знову попрямував до їдальні, - На це знадобиться час, але я обов'язково доберуся до правди.

- Я можу залишити це собі? - долоньки спітніли, і я крадькома витерла їх каєм сукні, намагаючись не випустити з рук записку вдруге.

- Можете, - кивнув чоловік, - Ми зняли зліпки аури і скопіювали вміст.

- І ... Є вже результати? - всупереч моїй волі, голос затремтів. Адже якщо у мене тіло Лінтри, то це зовсім не означає, що і її аура у мене!

«Ну чому я не можу згадати, торкалася я до записки, коли була без кулона ?!»