Розділ 12

АЙЛІН

Охорона стягує Андрія з п’яного хлопця, який пристава до мене.

– Вона ж сказала тобі відвалити від неї! – кричить Чед, вириваючись з рук охорони.

Я стою шокована. Женя намагається заспокоїти його разом з Максом.

– Досить! Охолонь, інакше доведеться поїхати додому, – стримує його Максим.

– Заспокойся! – втручаюсь я і стаю попереду нього. Намагаюся змусити його залишити того придурка у спокої.

Беру його обличчя і дивлюсь прямо в очі:

– Андрій, заспокойся. Все гаразд, чуєш мене? – він зосереджує погляд на мені.

Він все ще напружений і злий, але вже контролює себе. Нижня губа розбита і кровоточить, лишаючи сліди на обличчі і білій футболці.

– Відпускає? – питаю я, на що він киває. – Вийдемо, – говорю я йому і разом виходимо в хол. Того хлопця підняли і відвели кудись в бік.

– Я сам, – Андрій позбавляється від рук Макса і виходе з клубу на вулицю.

Я йду за ним. Він сідає на бордюр і спльовує кров. Присідаю навпроти нього і намагаюсь роздивитися на скільки серйозна його рана.

– Дурний вчинок, – я дістаю з нагрудної сумки маленькі серветки й антисептик. Хоча я не знаю, чи можна його використовувати в подібних ситуаціях, але це все що я маю.

– Козел. Ми з ним ще поговоримо, – він підносить руку до обличчя.

– Зажди, не чіпай, – зупиняю його я. – Дай руки, – він простягає їх переді мною і я обробляю їх антисептиком і даю серветку. – Буде боляче, – попереджаю я і бризкаю трохи на його губи.

Андрій кривиться, а я тим часом витираю кров з його обличчя і намагаюся обережно обійти рану.

– Так, вдарив він добряче, – зауважую я, коли все ж вдається роздивитися рану.

– Цікаво, як він там, – усміхається Андрій задоволений своїм вчинком.

– Не краще, ніж ти, – я закінчую витирати кров.

Він мовчить. Піднімаю очі. Наші погляди зустрічаються.

– Бридко думати, що він хотів зробити з тобою, – він зводить брови і на мить заплющує очі.

Я продовжую мовчки сидіти і дивитися на нього. І сама прекрасно розумію це. Чед дивиться на мене знову і торкається моєї щоки.

– Ось вони! – чую голос Дані. Він вибігає з клубу, слідом за ним Влад зі своїми друзями.

– Якого біса…

Андрій опускає руку і пускає очі під лоба. Я піднімаюся.

– Що сталося? Ви двоє в порядку? – Влад підбігає ближче, обдивляється мене, а потім кидається до друга. – Хто цей виродок?!

– Не знаю, – байдуже відказує Андрій. – Він своє отримав.

– Айлін, з тобою все добре? – питає Даня і обіймає мене. Я обіймаю його у відповідь і краєм ока бачу, як Андрій відводе погляд в сторону.

Я розказую як все сталося, Чед мовчки сидить на бордюрі. Коли закінчую розповідь, з клубу виходе Валерія з подругою. Вони йдуть до нас і вона кидається на шию Чеда.

– Ти як? Сильно постраждав? Дай глянути, – вона торкається підборіддя, але він відкидає її руку.

– Відвали, прошу тебе.

Але вона навіть і не думала послухатись його.

– Господи, скільки ж придурків навколо, – вона обіймає його за шию і кладе голову на плече, продовжуючи верзти якісь дурниці.

– Сказав же відвалити. І не торкайся мене, – він прибирає її руки і встає з місця.

Нічого не пояснюючи, він закурюю сигарету і йде до своєї машини.

– Чед! – кличе його Влад. – Ти куди?

– Додому, – гарчить він і сідає за кермо. Через хвилину його як і не було.

Оце так вечір. Бажання лишатися тут у мене зникло. Не хочу повертатися в середину.

– Я також поїду, – говорю я Дані.

– Тебе провести? – питає він.

– Ні, не варто. Лишайся, – я дістаю телефон і викликаю таксі.

– Це все через тебе дурепу! – кричить Лєра. – Аби ти не приперлася сюди або трималася від нього подалі, то нічого б цього не сталося і…

– І він би зараз сидів біля тебе. Ти це хотіла сказати? – перебиваю її я. – Чому ж він не сидів біля тебе, а прийшов до бару, де стояли ми? Чи я силоміць притягла його туди? Я навіть не знала, що він у клубі. Я приїхала сюди повеселитися. І приїхала, до речі, не з Андрієм, а з ним! – показую на Даню. – І не сиділа весь вечір біля Влада, сподіваючись побачити його, на відміну від тебе! Тому не треба винити мене в усіх смертних гріхах. Він доросла людина і відповідає за свої вчинки. Я не нянька йому, і ти теж. Тому якщо хочеш бути з ним, так і зізнайся йому. Якщо йому не байдуже на тебе, то вітаю. Якщо ж навпаки, то май гордість прийняти це і жити далі. Бо твоє чортове життя не повинне залежати від першого ж ліпшого симпатичного хлопця на крутій тачці! Задумайся над цим, тупе ти дівчисько!

Вона дивиться на мене широко розплющеними очима, як і всі навколо нас. Навіть інші відвідувачі клубу обернулися, щоб подивитися на мою сцену.