Наша історія: з тобою

Розділ 25

АНДРІЙ

 

Я ще жодного разу не чекав вечірки у клубі, як зараз. Весь день не міг знайти собі місця. Мене трясло від самої думки, що я буду поруч з нею. Зі мною це було вперше. Закохався? Ні, не впевнений. Це не було ніяк схоже на те почуття, яке я відчував поруч з Настьою. Настя. Я так просто називаю її ім’я. хоча з того моменту й минуло багато часу, але досі я не міг собі дозволити подібної розкоші.

Лія. Ні, не це. Айлін. Ось воно. Я знаю її місяць від сили, а тіло досі реагує на нього як на електричний заряд. Чорт. Навіть смішно усвідомлювати це.

Тож весь день я міряв квартиру кроками і чекав вечора. Я точно знав, що вона буде там. Та про всяк випадок я уточнив у Влада чи точно вона прийде.

– Точно, – сухо відповів він. Вочевидь, досі не у захваті від моєї надмірної уваги до неї. Це відчувалося навіть через слухавку.

Поки збирався, постійно перевіряв її інстаграм. Встиг дізнатися, що вона побувала на двох фото сесіях, як візажист і як модель для якогось магазину з одягом. В останню мить придбала вбрання для вечірки і просто зараз їхала додому в таксі. А ще вона замість подвійного американо, взяла какао. Навіть ці кляті дрібниці я запам’ятав.

Я ледь дочекався дзвінка від Влада. Він саме виїжджав на вечірку.

– Зможеш заскочити за Лєрой? – спитав друг.

– Це жар такий? Звісно ні.

– Та блін, ви ж в одному районі, а мені коло робить. Заїдь.

– В одному районі? Вперше чую, – я тримаю телефон плечем і швидко взуваю кросівки. Схопив ключі і поквапився на паркінг.

– Дійсно не знав? – мабуть, Влад не дуже вірив у це, але я правда не знаю де вона живе і не горю бажанням дізнатися.

Вихід з ситуації знайшовся – це був Женя. Він одразу ж погодився заїхати за нашою спільною знайомою, тим більше, він був разом з тим типом, який крутився біля неї минулого разу. А в цей час я вже мчав до пункту призначення, де зустріну Її.

Було близько десятої. Народу небагато. Всі тільки починали ліниво сходитися і заповнювати зал. Я приїхав першим. На вході мені почепили VIP-браслет і провели до зарезервованого Владом столика. Я нетерпляче чекав доки приїдуть інші. Майже одразу за мною приїхав Влад разом з компанією.

– Чорт, ми ще ніколи так рано не приходили, – зауважив Жека і вже оцінював майбутніх супутниць на вечір.

Я мовчав. Трохи згодом принесли замовлення. Я не помітив хто і коли його зробив. Не зводив очей з боку входу. За сорок хвилин майже не лишилося вільних місць.

– За сезон! – підняв склянку з текілою Влад.

Всі радісно підтримали його. Згодом до нас приєднався Даня зі своєю дівчиною. Я зрадів, коли побачив їх. Я думав і Лія буде з ними, але її не було.

– А де це ваша «третя зайва»? – скривилась у посмішці Лєра.

Так, бісе страшенно, але мене й самого цікавила відповідь на це питання, і навіть більше, ніж її.

– Насолоджуйся моментом, поки на тебе хоча б звертають увагу, – прогарчала подруга Лії. – Ти чудово знаєш як швидко це припиниться, щойно Лія увійде сюди.

– Ууу, – Жека був у захваті і передчутті скандалу.

А ця дівчина подобається мені все більше і більше.

– Подружка навчила? – фиркнула Лєра, яку зачепила ця відповідь.

– Випадково виходить, коли бачу тебе.

На цьому їхній діалог було завершено.

Я так само не зводив погляду з входу. Іноді я помічав на собі погляд Влада. Він знав, кого саме я чекав і чому так тихо поводив себе.

– Ну де ти там? Ти взагалі приїдеш? – я повернувся в бік, де сиділа Катя з Даньою. Дівчина розмовляла з кимось по мобільному, намагалася перекричати музику.

Вона говорила з Лією, я впевнений. Шкода, що у мене  не було жодних шансів підслухати їхню розмову. Я відвернувся і перехилив ще одну склянку, але вже з якимсь новим алкоголем, який принесли на заміну попередньому.

Я відчув на своєму коліні чиюсь руку. Це була Лєра. Сам того не розуміючи, я швидко відштовхнув її руку.

– Відвали, – спокійно сказав я.

– Мені тебе трохи шкода. Безнадійні сподівання. Що може бути гіршим? – вона сперлася на мене і провела рукою по внутрішньому боці мого стегна.

Я різко повернувся до неї:

– Слухай сюди, якщо ти зараз же…

– Заради цього ти мене квапив весь вечір, – чую знайомий голос, який паралізує мене.

– Ну нарешті! Відколи це ти почала запізнюватися? – питає Влад.

Я наважуюсь подивитися в той бік. Вона стояла просто перед нами. Як завжди, виглядала неперевершено, дивилася зверхньо з холодною посмішкою, просто в очі.

– Відколи доводиться змушувати себе, – відповіла Лія на питання, та відчувалося, що адресовано це далеко не Владу.

Вона обійшла і сіла біля Влада. Принаймні, це був не якийсь лівий кретин, що роздягав її поглядом.

Лія сіла і майже одразу ж обличчя стало м’якшим, зверхність змінив спокій. Спокій… З ним вона ставала іншою. Женя продовжив щось розповідати Дані і поява Лії відійшла для усіх на другий план. Тільки не для мене. Я так само не зводив очей з цих так званих друзів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше