РОЗДІЛ 26

АЙЛІН

– Збавляй, Чедневський, – цей цирк мені вже почав набридати. – Я не бачу у цьому сенсу. У нас спільні друзі, ми навчаємось в одному університеті. Чи ти так само просто покинеш все в останній рік бакалавіату і повернешся у Київ?

– До чого тут це? Чому я маю повертатися?

– Як довго ти зможеш бути «просто другом»? А як довго ми зможемо грати в це? Чи ти можеш гарантувати, що у тебе це не мине у перший же місяць після?

– Можу, – Господи, як же смішно чути ці слова від НЬОГО.

– А у мене? – ледь не викрикую я. – Як довго в мені гратиме азарт?

Вочевидь, мої слова загнали його у глухий кут.

– От і я про це ж. Тому краще замість того, щоб дарма витрачати час в гонитві за мною, зверни увагу на те, що знаходиться у тебе просто перед носом, – я поглянула на Валерію, чим ясно дала розуміти, кого маю на увазі.

Влад, який сидів за Чедом, з суворим обличчям спостерігав за нами. І я бачила, що йому вже увірвався терпець. Він різко встав.

– Досить, – сказав він.

Обличчя Чеда змінилося. Він не очікував, що між нами стане його друг.

Я піднімаю на Влада очі і розумію, якщо його не відволікти, то сьогоднішня ніч стане унікальною не тільки через дурощі Чеда, а й Влада. Він рідко втрачав контроль над собою. Треба неабияк постаратися, щоб вивести його з себе. Та у Чедневського, очевидно, був незрівнянний талант до цього.

– Погоджуюсь, – посміхнулася я другу. – Врешті решт, це відкриття сезону.

Я поставила свою колу і вийшли з-за нашого столика. Підійшла до Влада зі словами:

– Ти обіцяв апероль, – рука доторкнулася до його щоки. – До біса все, відірвемося вдвох, – я подарувала йому найчарівнішу посмішку і потягнула за руку у бік бару.

Чед скривив обличчя посмішкою, пускаючи іскри з очей у наш бік.

Влад неохоче, але все ж доплентав за мною, закинувши рук на моє плече.

– Чого ти раптом розізлився? Я не впізнаю тебе.

Ми сиділи за баром, я ганяла лід соломинкою у своєму коктейлі. Влад взяв собі просто воду з льодом.

– Не хочу, щоб він зробив тобі боляче, – він провів рукою по голові. – Бісить, коли він поводить себе як йолоп з тобою.

– Мене забавляє його поведінка, – знизала плечима я. – Коли набридає, то я закінчую ці вистави одного актора.

– Ти не розумієш…

– Влад, ей, ти чого? Він твій друг. Ти знаєш його майже усе своє життя…

– Він придурок, Айлін! – не дав мені закінчити Влад. – Ти й уявити собі не може, як він ставиться до дівчат.

– Як ти? – усміхнулася як.

– Чорт! Алчевська, я серйозно.

– Як і я, – спокійно відповідаю і далі потягую свій коктейль.

– Вони самі ідуть на це. Знаючи, який він, вони все рівно ведуться і мріють стати тією особливою, яка зможе змінити його. Ні, ніхто нею не стане. Він не зміниться. Принаймні, точно не зараз. Та й років 10 так точно.

– Я не збираюся ставати для когось особливою, – я взяла його обличчя долонями і повернула до себе. – Влад, є щось, що я маю знати?

Він довго дивися мені в очі, збирався з думками і зрештою сказав.

– Чед несповна розуму. Він завдасть тобі болю. Він так завжди вчиняє.

– Дякую, що не став зізнаватися мені у коханні, – серйозно відповіла я. – А за свого друга не хвилюйся, я не закохаю в нього. Так, він викликає певний інтерес, але явно не є моїм ідеалом, Тому можеш бути спокійним, – запевнила я Влада.

– Сподіваюся, – Влад намагався видавити з себе посмішку. – Чед класний друг і я не хочу втрачати його.

– Отже, ти зробиш вибір у мій бік, – я підсунулася ближче до нього і по-дитячому почала плескати в долоні.

– Отримаєте від мене обоє, – він ніжно поцілував мене в лоба.

– Ніі, – похитала я головою з радісною посмішкою, – ти обрав мене. За це треба випити, – ми стукнулись келихами. – І потанцювати за це також не завадить, – сказала я після. – А то раптом Чед зараз активізується і потягне мене танцювати, – я взяла друга і повела просто в середину танцюючого натовпу.

Діджей і ведучий були на висоті сьогодні. Час під час танців пролітав непомітно. Неподалік нас я помітила Катю з Даньой. Наблизившись до них, я запитала подругу:

– Ну що, сьогодні підкорюємо бар?– і кивнула головою в бік барної стійки.

Даня підняв брови і обійняв Катріну щосили, захищаючи від мене.

– Зануда, – проговорила я губами, на що він тільки підморгнув мені з посмішкою.

А от пасія Жені виявилася більшою авантюристкою, аніж мої друзі. Через деякий час, Влад щось сказав мені на вухо і зник. Чесно кажучи, через гучну музику я нічого не розібрала, але це мало кого хвилювало.

І от я беру колу з льодом, Женя з дівчиною по коктейлю. Варто мені було тільки натякнути про танці на барі, як у дівчини загорілися очі, вона заплескала в долоні і обернулася до Жені.