Епілог

Ліна

Чотири роки по тому... 

Після того, як Діма зробив мені пропозицію, ми готувалися до весілля і одразу після закінчення навчання одружилися. 

Його батько так і не прийшов і за весь цей час, я бачила його лише один раз - на виписці з роддома. 

Так, у нас є дитина. Хлопчик. Ми були здивовані, але дуже щасливі, коли дізналися про мою вагітність. Особливо Діма. Він ледь на руках мене не носив. 

Не думала, що він може бути таким хорошим батьком. В нього раніше не було досвіду з дітьми, але він став самим найкращим татом нашому сину - Данилку. 

Завжди допомагав мені і був поруч. Ночами вставав до синочка, даючи мені можливість хоч трохи поспати. Даня у нас енергійна дитина і ні секунди не може всидіти на місці. 

Але ми його дуже любимо. Йому вже три роки і він ходить в садочок, тому зараз я повернулася на роботу. 

Я працюю на фірмі Діми, точніше на нашій фірмі - дизайнером. Дуже люблю свою роботу і в декрет пішла аж на шостому місяці. Я могла ще пізніше, але Діма і так сварився, що я перевтомлююся. 

Він дуже піклувався про мене і виконував будь-які забаганки. Пам'ятаю, як в дванадцять ночі мені захотілося помелу і мій коханий чоловік трохи побурчавши поїхав в магазин по неї. 

Правда я його тоді так і не дочекалася і заснула. Хотіла б тоді побачити його обличчя. Але нічого не зробиш, це не я, це все син. 

Але Діма виявився не тільки хорошим батьком, а й чоловіком. На медовий місяць ми їздили в Італію і він проводив мені екскурсію по найгарніших її місцях та вуличках. 

Ми побудували будинок і самі придумали його креслення та дизайн. Зараз ми живемо в ньому за містом. Він двоповерховий і тут є все, про що я мріяла. 

Ми стільки всього пережили, і ось, нарешті щаслива сім'я. Як би важко не було, воно того варте. 

А зараз ми з друзями прикрашаємо будинок кульками та дощиком. У Діми день народження і ми готуємо сюрприз. В мене є для нього незабутній подарунок. 

-Мамаааа.. 

Підбігає Давид і обіймає за ноги, сміючись. 

-Що сталося, сонечко? 

-Влад.. 

-Що? Влад лоскоче? 

Ледь встигаю це вимовити, як з-за кутка вилітає Влад, Даня починає пищати і втікати від нього, а той наздоганяти. 

Вони швидко знайшли спільну мову і малеча дуже полюбила свого хресного. Ми відразу знали, кого візьмемо хрещеними батьками і це стали Влад з Катею. Вони доречі ще й були дружком і дружкою на весіллі. 

Навіть мої батьки приїхали, щоб привітати свого зятя. Філ і Тім теж тут. Я з ними непогано спілкуюся, вони не такі, як здаються на перший погляд. Деколи приїжджають до нас в гості, позбавитися з Данею. 

Вже майже п'ята вечора, скоро коханий має приїхати. І як тільки я про це подумала, у вікні засвітилися фари. Він тут. 

-Ховайтеся, він приїхав. 

Ми всі сховалися у темряві, щоб несподівано вискочити і влаштувати справжній сюрприз. Діма не дуже любить своє день народження, тому ми все підготували так, щоб він навіть не здогадувався, що його щось чекає. 

В дверях повертається ключ. Я затримую дихання. 

-Аля, я вдома! Де моя дружина з сином? 

Він здивований, що нікого немає, бо я майже завжди зустрічаю його з обіймами. Але не довго йому довелося нас кликати, бо Даня перший побіг до тата. 

-Татооо, сюпиз. 

-Що? 

-Сюрприииз... 

Ми всі виходимо з "хованок". 

-З днем народження!!! 

Він здивований, але по очах бачу, що радий. Зранку я ні слова не сказала про день народження і ніхто його не привітав. Він не подав виду, але був трохи засмучений. Звісно, ніхто не забув, ми просто змовилися. 

На нього посипалися гори привітань і подарунків. Але напевне головний у мене. Всі затихли і я підійшла до нього з маленькою коробочкою. 

-Коханий, сьогодні твій день і ти заслуговуєш на все це. Ти прекрасна людина, директор, друг, але насамперед чудовий чоловік та найкращий батько у світі. Я кохаю тебе. І надіюся, що мій подарунок зробить тебе таким щасливим, яким ти робиш мене щодня. Вітаю. 

Обіймаю і протягую коробочку. Бере подарунок і обережно розв'язує бант. Відкриває кришку і на деякий час завмер, роздивляючись її вміст. Потім підіймає на мене погляд і в його очах щасливий блиск. 

-Це те, що я думаю? 

-Так... Я вагітна!

Він ледь не збиває мене з ніг, обіймаючи та цілуючи кружить над собою. Я заливаюся сміхом. 

Гості аплодують, ледь не плачучи. Ніхто не знав про мою вагітність. Я сама нещодавно дізналася і вирішила зробити подарунок чоловіку. Даня підбіг до нас і Діма взяв його на руки 

-Скоро в тебе буде братик, або сестричка. 

-Павда? 

-Правда. 

Ми обіймаємось і нас знову починають осипати вітаннями. 

Досі не можу повірити, що у нас буде ще одна дитина. Що я під серцем ношу маленьку копію себе та коханої людини. 

-Це буде дівчинка. 

Ніжно шепоче, прибираючи за вухо пасмо хвилястого локона. Я вирішила, що більше не буде випрямляти його і на голові вже як і раніше пушисте волосся. Я знаю, як Діма любить його. 

-Чому ти так думаєш? 

-Відчуваю. Буде така ж красуня, як і її мама. 

Знову цей вогник в його очах. Такий самий, коли він дізнався про сина. Тоді він теж був щасливий. 

-Хто знає. 

Посміхаюся. Дівчинка це буде, чи хлопчик, всеодно ми будемо любити дитину. Ми вже її любимо. 

Особливо Діма. Як на чоловіка, він дуже відкрито виражає свою любов і піклування. 

Можливо через те, що в нього не було нормального дитинства і він хоче своїм дітям дати те, чого йому не вистачало. Але він прекрасно справляється з роллю батька. 

І з кожним таким поглядом я закохуюся в нього знову і знову, хоча здавалося б куди ще більше... 

Через вісім місяців... 

-Вітаю, у вас дівчинка. 

Каже лікар і передає для Діми в руки маленький комочок щастя. 

Він стоїть трохи шокований, але бере маленьку крихітку і зачаровано дивиться на неї. 

Я почуваю себе не дуже добре, роди були важкими, але воно варте того, щоб взяти на руки свою кровиночку.