5

Розділ 5

- Як там твій малолітній учень? - В'їдливо сказав Іван, коли Ніка повернулася до своєї кімнати.
- Нічого. – відповіла дівчина. - Принаймні, він мене слухає. Вміння слухати – це важливе.
- Може, разом проведемо вечір. Кіно побачимо. – запропонував Іван.
- Ваня, всі фільми, які є на цьому космічному кораблі, я давно переглянула. Вкотре їх дивитися не хочу. - Відмовилася Ніка.
– Можна просто поспілкуватися. – наполягав Іван.
- Я краще попрацюю. Мені потрібно досягти хоч якихось результатів, а не стояти на місці. – відповіла Ніка.
- Навряд чи в тебе щось вийти з тим волосистим чудовиськом. – припустив Іван. - Він же дикун. Що з ним не роби – він залишиться дикуном.
- Це ми ще подивимось. - Уклала Ніка. – На мене чекає робота. Вона – це єдине, що мене зараз хвилює та цікавить.
Ніка зайшла до своєї кімнати та почала малювати нові картки для навчання. Вона намалювала об'ємні літери, використовуючи алфавіти різних мов. Проілюструвала основні поняття та предмети. Це все склала акуратно і понесла до лабораторії, де знаходився примат.
Примат не спав. Він намагався робити перші кроки лише на двох задніх кінцівках, що дуже здивувало Ніку.
- Невже замінені ділянки ДНК почали діяти? – задумалася Ніка. – Такі швидкі результати… Що він уже може?»
Дівчина одягла білий костюм і зайшла до примату.
- Вітання. - Вимовила Ніка.
Примат уважно подивився на неї, чекаючи на щось від дівчини.
- Бачу, ти вже стоїш лише на ногах, не підтримуючи тіло руками. Що ти ще вмієш? - Запитала Ніка. Але примат мовчав. – Дивно. Ти вже мусив хоч щось пробувати сказати виразне і зрозуміле. Тебе ж не просто навчають. Тебе змінили зсередини, замінивши деякі ділянки генів на ділянки генів моєї цивілізації. Ти будеш схожим на нас, але зі своїми особливостями. Будеш чимось середнім між своїм племенем та нашим народом. Чомусь я впевнена, що ти все розумієш, аж надто уважно ти на мене дивишся. У мене таке відчуття, що ти вдаєш. Ні? Звісно, ​​я можу помилятися. Продовжимо навчання. Я принесла нові картки. Сама щойно малювала. В своїй кімнаті. Розумієш. Ми не агресори. Ми не збираємось захоплювати вашу територію. Тебе тримають у полоні не для того, щоб образити. Ми втратили свій будинок. Нам більше нема де жити. Ця планета – це наш найближчий порятунок. Але нам треба пристосуватися до умов життя на ньому. Потрібно себе змінити, щоб вижити в умовах, які панують на твоїй території. Ось у цій справі допоможеш саме ти. Тебе вивчають, досліджують твій генетичний матеріал, щоб змінити себе. Ми ж не винищуватимемо вас. Ми лише спробуємо жити поруч. Ми – добрі прибульці. Ми прийшли з миром. Принаймні я так думаю. Я не можу гарантувати всіх. Але я відповім за себе впевнено: я обіцяю нікого з вас не скривдити. Приступимо до занять. Ось літери різних алфавітів, а ось основні поняття.