8

Розділ 8

- Я дізнавалася, тебе не відпустять. Як і інших, подібних до тебе. Натомість регулярно ловляться нові примати для нових експериментів. Але є хороша новина. Ти маєш уже зуміти дихати нашим складом повітря. Час минув. Твій організм повинен був перебудуватись. Ми можемо це перевірити. Потрібно тільки вийти із цієї кімнати – і все. – запропонувала Ніка.
- Добре. – відповів примат.
- Дочекаймося ночі – і я випущу тебе до проміжної лабораторії. Далі не зможу – стоїть захист. Та й врятувати тебе я теж поки що не зможу. Ти не зможеш пройти всі рівні захисту, ідентифікацію, сканування. – пояснила Ніка. – Якщо й діяти, то не через втечу із лабораторії.
- Домовилися. - Вимовив примат.
- До речі, я сьогодні на кріслі навчання включу програму навчання управління космічними кораблями. – попередила Ніка. – Так само ти отримаєш знання з надання першої медичної допомоги.
- А іншими приматами теж ти займаєшся, Ніко? - Запитав бранець.
– Ні. Я і про їхнє існування тільки нещодавно дізналася. Може, в експериментах із ними не потрібна моя допомога. Вони проходять без моєї участі. Інших фахівців із раннього розвитку на цьому космічному кораблі немає. Отже, організатори не зацікавлені у розвитку інших приматів. Дивно, які тоді можуть бути експерименти? Тільки на рівні ДНК та й усе? Ще всім потрібне продовження роду. Створення такого покоління, яке з народження могло жити на цій Блакитній планеті. Знаю, що над цим працюють наші генетики. Сідай зручніше. Заняття зараз розпочнуться. – запропонувала Ніка. – Я поки що тут побуду.
Примат сів у крісло для навчання. Ніка одягла шолом на голову примату, його руки поклала на особливі заглиблення. Перед приматом з'явився прозорий екран, з якого в прямому розумінні полилася інформація, візуальна, повітряна, що моментально змінюється і оновлюється.
За кілька годин Ніка від'єднала примата від крісла.
- Все. Урок завершено. - Вимовила вона.
- Ти ж фахівець із раннього розвитку, звідки у тебе вся ця інформація? - Запитав примат.
- Я ж була студентом, я знаю де, що можна знайти. – відповіла Ніка. – У нас у мережі повно інформації для вільного користування. Вона, щоправда, у вільному доступі нам, прибульцям. Але хто мені заважає ці дані використовувати для навчання ще когось? У мережі можна знайти навіть уроки співу, але цим ми з тобою займатися не будемо.
– До речі, всі розійшлися. Можна спробувати вийти з лабораторії. – запропонувала Ніка.
Примат вийшов у сусідню лабораторію та вдихнув. Він дихав невимушено, вільно та легко.
- Значить, ти можеш дихати і повітрям. - Уклала Ніка. - Повертайся до своєї лабораторії, поки тебе ніхто не побачив тут.
За хвилину вони сиділи навпроти один одного і мовчали, дивлячись один одному у вічі.
Ніка порушила тишу:
- Я щось придумаю. Але чому я мушу тобі допомагати? А якщо ти несподівано мене розлюбиш, як опинишся на волі? І все твоє кохання – це тільки спосіб умовляння, щоб я тобі допомогла?
- Ніко, я тебе люблю. А про решту – роби висновки сама. – відповів примат.
Запанувала тиша. За кілька хвилин Ніка пішла, не попрощавшись. За хвилину вона повернулася і промовила:
- Пробач мені.