2.2.1. Образитися на подругу?

Та чи така вона й найкраща, якщо постійно лізе зі своїми порадами і намагається підсунути хлопця, коли цього не просять? Хіба подруга не повинна сприймати мене такою, яка я є? За щось то почала зі мною товаришувати?

А може, я й справді сліпа і Інка зі мною була лише заради квартири? Після мого вступу до ВУЗу, батьки вирішили переїхати на дачу, мене залишили на вольні хліба. А я допомогла дівчині з житлом і брала з неї тільки за комунальні послуги. Так і воз’єдналися дві абсолютно різні дівчини: пацанка у вічних джинсах і леді, що не поїсть, але купить одежину. 

Та ні, Настасю, дурниці це все і Сашко не винен в нашій сварці. Просто хлопець виявився важілем, таким собі спусковим механізмом, через який ми нарешті змогли з’ясувати стосунки. Не буває в житті випадковостей, ти ж знаєш. Хоча прикро, що так сталося. Я мріяла взяти її дружкою на своє весілля, хотіла колись, в старості, переглядати наші фото й дякувати за дружбу.

Еу, гальмуй красуне! Пішла вона лісом! Ще спаскудила б мені весілля своїми феншуями і дотошним вибором ідеальної сукні. Невже не знайду собі іншу подругу?  Та Інка зробила мені послугу - звільнила місце для тієї, що дасть мені щось нове, цікаве. Ми провели разом безліч цікавих днів, витягували одна одну із халеп, в які одна одну і втягували, ревіли через хлопців і фарбували волосся в зелений. Отже, ми взяли все можливе від нашої дружби і тепер маємо йти кожна своїм шляхом.

Тому, як не шкода таке казати, адьйо, моя тепер колишня подруга.

КІНЕЦЬ