2.2.2. Прислухатися до порад

Ну курка мала, це ж треба проміняти мене, свою найліпшу товаришку, на двох хлопців! Хоча… заманливо, я б теж так зробила, особливо зважаючи на те, що від мене тікають ті самі персони чоловічої статі.

Може, Інка права і я сама їх відштовхую? Але ж хлопцям подобаються такі собі милі пацанки, з якими весело й можна бути собою. Щось я остаточно заплуталася.

-Інк, а Інк, повернися до мене, - вила я в слухавку, а якби могла, то і в ногах би лежала, як вірний песик.

-Не буду, ти нестерпне дівчисько, яке все робить наперекір.

-Ну люба моя, не злись. Не наперекір, а просто… - ай, чого брехати і собі і людям, - страшно мені. Сукню вдягала на випускний востаннє, а взуття на підборах, то взагалі страшний сон. В джинсах комфортніше.

-Дурненька ти! Важко не ногам чи тілу, а голові твоїй. Добре, ввечері буду, але готуйся, завтра робитимемо з тебе леді.

Ой не можу! З мене леді клепати, це як коників з гівна ліпити. Ніби й кінь, але ж смердючий. Дідько, а я виявляється слабкодуха: створила один стиль, дивакуватий імідж, загрузла у своїх страхах і сиджу, як курка на яйцях. 

-Інка, ти хочеш, щоб я ноги зламала? А сісти як в цьому? - я дивилася на своє відображення і плакала.

-Настя, я тобі зараз рота скотчем заклею. Замовкни і уважно подивися у дзеркало. Ти бачиш, що в тебе ноги з’явилися? Довгі рівні ноги! А подивися, яка шикарна дупця. Хіба її видно було в твоїх оверсайзах і бойфрендах?

Все ж криворукий Сашко з’явився вчасно. Завдяки йому у мене з’явилася ще одна я. Сором’язлива посмішка, стрункі ноги на підборах і красива фігура в облягаючій сукні. А найголовніше - впевненість в тому, що я можу бути справжньою жінкою - тобто різною. І не боятися показувати це. 

Ми притягуємо те, на що заслуговуємо. Тому давайте думати про найкраще.

КІНЕЦЬ