Коли олімпіада "без інцидентів"

    Олімпіада мала б загалом відбутися без інцидентів… Мала б… Андрій повторював формули, Ізяслава читала книгу Дяченків, показуючи всім своїм виглядом, що їй зовсім начхати, а вчителі перешіптувалися пооддаль.

    -- А ви знали, що цього року змінилося керівництво в обласному управлінні освіти? – це вчителька фізики Андрія й Ізяслави Василина Василівна.

   -- Атож, атож… Якийсь Півнюк тепер керує. До речі, його синок теж в олімпіадах бере участь, – обізвалась Жовта Диня.

     Ой, вибачте, ви ж, напевно, не знаєте: Жовта Диня – це прізвисько заучки  Жовтенко Діани Павлівни, отримане нею за здатність з’являтися там, де був директор Гарбуз Петро Петрович. Про їх «співпрацю в суспільних справах» шепталися вже всі старшокласники й молоді вчителі. Ну як «співпрацю»… Жовта Диня атакувала Гарбуза, як Бастилію, але він поки що тримався й регулярно тікав від неї школою.

      -- Гиндики під’їхали! – Андрій озирнувся на ці слова й побачив, як Ізяслава з неприхованим презирством дивиться на якогось жевжика, який в цей момент заходив до школи.

          -- Хто це? – звичайно, порядні хлопчики не спілкуються з непорядними дівчатками, але цікавість переборола виховання.

     -- Півнюк Валерій Іванович, рідкісна скотина й мерзота. Тобі досить? – Ізя явно була не налаштована на розмови.

      Андрій скривився й відвернувся, подумки назвавши Ізяславу грубіянкою. Вголос йому цього не дав зробити інстинкт самозбереження і яскраві спогади про однокласника Віталика, який послав цю божевільну… далеко, загалом… а потім місяць ходив з передертим обличчям.

      Тим часом Валерій Іванович, він же Гиндик, нахабно розштовхуючи учнів пройшов до стільців й став навпроти Ізі.

    -- Звали звідси, – Ізяслава показала непристойний жест, Василина Василівна намагалася навчити когось манерам, але її ніхто не слухав.

      -- Ти диви, наша хуліганка за розум взялася!

      -- Я ж сказала, звали!

      -- Дивлюсь, виправні роботи пішли тобі на користь… Ти тепер на людей не кидаєшся?

   Андрію все менше й менше подобався цей вискочка. Тим паче, його вчили, що так не можна розмовляти з дівчатками. Ні! Ви тільки не подумайте! Він ніколи не дивився на Ізю як на дівчину! Це ж Ізя! І тим паче в нього є Алінка! Але Гівнюк-молодший, ой, вибачте, Півнюк-молодший його вже відверто бісив. Ще більше його дивувало те, що завжди язиката Ізя зараз майже не відгавкувалась.

    -- Звали, тобі дівчина сказала! – для Андрія відвертим шоком стало те, що ці слова прозвучали з його уст. Але відступати, власне не було куди, та щось і не особливо хотілося.

      -- Оппа! Наша краля знайшла собі кавалера!

    Андрій розумів, що потрібно врегулювати все миром, а Валерчик, який діставав йому тільки до підборіддя, дивився на нього нахабно й зарозуміло, прекрасно усвідомлюючи, що цей «пай-хлопчик» не стане ризикувати своєю перемогою на олімпіаді заради якогось рудого нещастя. Андрія він недооцінив… Ні, той, звичайно, порахував до десяти і заспокоївся, але через пів години після цього, коли їх відтягли один від одного, школу було дискваліфіковано за бійку,  яку розпочав найкращий учень вищезгаданого навчального закладу.

    В автобусі

     -- Мати мене вб’є!

     -- Тільки не кажи, що ти побився вперше в житті!

     -- Уяви собі!

    Вони трохи помовчали, врешті Андрій зважився:

     -- Про що він казав? – він розумів, що Ізяслава не відповість, але, напевне, то був день дивовиж.

   -- Нам було по 14. І мені, цьому гів… Півнюку. Коли поверталася з футболу, побачила, як він з дружками тягне кудись дівчину. Я її майже не знала, пам’ятала, що вона з нашої школи і що вона молодша років на два. Ну, я до них підійшла. Вирішувати проблеми мене вчили бабуня і мама-дзюдоїстка, тому… все закінчилося приблизно так, як сьогодні. Його батько написав на мене заяву в поліцію… У своє виправдання я сказала, що цю **** давно пора було провчити, отримала штраф і виправні роботи.

     -- А та дівчина?

   -- Соня? Вона не стала йти в поліцію, злякалася. Через місяць вони з батьками переїхали до Франківська. А ти?

      -- Що я?

      -- Ти на якого біса в бійку до нього поліз?

      -- А чорт його знає! Захотілося)