Привітання!

     Зайшовши до школи мене переповнювали емоції. Мої думки були змішані. Звісно ж я не хотіла думати про те, що мої батьки мені брехали. Але чомусь на душі стало сумно як ніколи, і цей сум був такий мені до болі знайомий, по шкірі пробігли мурахи, неначе  я це вже пережила, то що – дежавю? Від цих думок мене відволікли одразу ж коли я зайшла до свого класу.

     Моя школа була зовні привабливою. У ній навчалися усі діти, не дивлячись на те, з якої ти родини, який статус займаєш. Я б сказала без виключення. Триповерхова будівля. Здалеку нагадувала ліцей, аніж школу. По обидві сторони вона мала пам’ятники видатних діячів. Десь в далечі виднілися столики з лавками, на яких ми частенько виходили аби посидіти. І це мені подобалося. 

       Великі колони, стилю класицизму, надавали їй свого шарму. Недалеко від школи простягалося футбольне поле, поряд баскетбольне, тут були  також ігрові приладдя для малечі. А також міні кіоск, у якому за потреби можна було купити водичку або якийсь напій чи щось перекусити, на кшталт як: бургер, сосиску в тісті, пиріжки чи ще щось. Адже, усі дорослі розуміли, що відчуття голоду заважає процесу навчання. Особливо у школі апетит був у багатьох наче не свій, і тому до кінця уроків, усі напівфабрикати, фасфуди розгрібали, і кіоск залишався пустим. Всередині родзинкою школи був шкільний басейн, він знаходився у глибині школи, точніше в підвалі, поряд із спортивним залом, там усі охочі мали змогу навчатися плаванню, або ж просто плавати, і це також не могло не подобатися. Дуже часто басейн  закривали на період кінця осені- зими, аби діти не хворіли. Будучи у 5 класі я мала можливість саме тут навчатися плаванню і в подальшому мала змогу вигравати на шкільних змаганнях. 

        Школа була не лише місцем навчання, а й центром культурного життя у нашому містечку. Велична будівля з кам'яними колонами та високими вікнами вражала уяву кожного, хто сюди потрапляв. Через великі панорамні вікна відкривався чудовий вид на шкільний сад, де весною цвіли сакури, а восени золотіли листя каштанів. Тут були альтанки для відпочинку та галявини для пікніків, де учні могли проводити свої перерви, насолоджуючись природою.

       В самій школі була чудова бібліотека з величезним вибором літератури. Вона була своєрідним культурним центром, де часто проходили літературні вечори, зустрічі з письменниками, виставки та конкурси читців. Великі книжкові шафи з дубового дерева, затишні куточки для читання, м'які крісла та настінні годинники створювали атмосферу спокою та зосередженості.

     На першому поверсі розташовувалася велика та світла їдальня, де в обідню перерву лунали голоси учнів, насолоджуючись смачними стравами, які готували кухарі школи. Їдальня була не лише місцем для їжі, а й для спілкування, обміну думками та планами на майбутнє.

      На другому поверсі знаходились класні кімнати, кожна з яких була індивідуально оформлена відповідно до предмета, який викладався. Наприклад, фізичний кабінет був сповнений моделей атомів, таблиць та приладів, а в кабінеті іноземних мов висіли плакати з видами Лондона, Парижа та інших міст світу.

         На третьому поверсі знаходилася музична школа, з великими та світлими аудиторіями, де на стінах висіли портрети відомих композиторів. Тут звучала музика – від класики до сучасних композицій, а в аудиторії для хору часто лунали пісні, що наповнювали всю школу радісними нотами.

     .Школа була не лише місцем навчання, а й справжнім джерелом натхнення, місцем, де кожен учень міг знайти щось цікаве для себе, розвиватися та досягати

     Я йшла коридором, потім сходами, мій клас знаходився на третьому поверсі.

  "З Днем Народження, З Днем Народження, З Днем Народження!!!", - голосно почула я, як тільки ступила за поріг. Мій клас був великий, але також  чудовий, найкращий у світі, він був чималенький, тридцять з гаком чоловік, але усі до болю рідні та знайомі моїй душі. Ми були дружнім класом на диво, адже похизуватися цим міг не кожен клас у моїй школі. До того ж мої однокласники майже всі жили поряд на одному районі, тільки деякі по інших, тому можна було сказати, що це було передбачено долею.

Лейла завжди дивувалася, як у їхньому класі склалися стільки міцних та щирих дружніх відносин. Вона пам’ятала, як у перший клас прийшла з невеликим хвилюванням, чи знайде вона тут друзів. Та її страхи виявилися марними. Вже з перших днів вона зрозуміла, що її клас – це щось особливе. Вони разом вчилися, ділилися радощами та невдачами, відзначали перемоги та підтримували одне одного в скрутну хвилину.

Кожен у класі був унікальним, зі своїм характером та звичками, але це не заважало їм стати однією великою дружною сім'єю. Можливо, їх згуртувало те, що вони жили поряд, можливо, справа була в тому, що вчителі завжди підкреслювали важливість взаємоповаги та допомоги одне одному. Але найголовніше, що Лейла відчувала – це те, що вони разом пройшли через багато важливих моментів свого шкільного життя, і це зробило їх нерозлучними.

Вона цінувала кожну мить, проведену зі своїми однокласниками, і знала, що навіть після закінчення школи їхня дружба не згасне, а тільки зміцниться. Її клас був справжнім прикладом того, як важлива взаємодія та підтримка у колективі, як важливо не тільки вчитися, а й рости разом, ділити успіхи та невдачі, радіти та підтримувати одне одного. І в цей особливий день, коли весь клас вигукнув "З Днем Народження!", Лейла відчула, наскільки вона щаслива, маючи таких друзів.

 - З Днем Народження, наша красуня! - до мене підійшла Олена Василівна, наш класний керівник. - Дозволь від імені усього класу привітати тебе з цим днем,- вона щиро посміхнулась мені, у руках тримала конверт. - Люба наша Лейло, сьогодні тобі першій з нашого класу виповнюється 18, 18- це не просто дата, а новий, відповідальний, інтригуючий етап твого життя. Це океан нових безмежних відкриттів, емоцій і почуттів, які, без сумніву, подарують тобі багато дивовижних спогадів. Не прогав це час, не втрать можливості і всі запаморочливі перспективи, які тебе очікують попереду. Це твоє життя, яке ти будуєш за своїм планом. І тому в такий важливий і цікавий день я бажаю тобі нових граней, неймовірного успіху і радості. Не припиняй насолоджуватися цими моментами, і вони зуміють відкрити тобі світ з абсолютно іншого боку! З Днем Народження! А тепер дозволь від усього класу вручити тобі цей скромний подарунок! - вона дала мені той самий конверт, який я запримітила у ньому я знайшла квитки на концерт моєї улюбленої групи. Моїй радості не було меж.