Усмішка!

- Так, Артуре, чи ти це? - перепитала вкотре хлопця. Біля нас зібралося чимало учнів. Хтось просто поглазіти, а хтось навіть приніс ганчірку і віник, аби допомогти прибрати. 

- Так, твій добрий сусід Артур, а чому питаєш? - наче не зрозумів хлопець.Та здивовано глянув на мене.

- Та, ти ж наче не у нашій школі навчаєшся, коли ти перевівся? Чи можливо я щось наплутала і ти просто школою помилився, так ненароком ? Поясни! - додала я витираючи сік з підлоги. Мені стало легше від того, що це був Артур, а не той, кого б я зовсім не знала. 

- Добре, обіцяю тобі усе пояснити, але тоді, ти повинна мені пообіцяти перш за все, що пообідаєш зі мною, тут і зараз, - запропонував Артур. Перерва була великою, тому я за любки погодилася. Ми встали у чергу та  замовили все що забажала наша душа і всілися саме напроти столику де зараз були Стас та Настя! Вони схоже помітили нас, але значення цьому не надали. Воно і добре. 

- Ну то як, я слухаю подробиці твоєї появи у нашій найкращій школі, - з усмішкою на обличчі промовила я до Артура. Артур мені відповів взаємністю і теж посміхнувся. Мене явно забавляла уся ця ситуація. 

- Ну так от, іду, я такий сьогодні, іду, і думаю дай но до тебе в школу загляну, мені мало того, що я тебе і так цілими днями через паркан бачу, - з юмором почав він.Чомусь з Артуром було легко у спілкуванні, можливо вдавалися в знаки роки нашого сусідства одне з одним, а можливо просто він був такою на спілкування легкою людиною. Дивно, але раніше я цього не помічала у ньому. 

- Хи-хи, кумедно, - розсміялася я. -І що далі, ти певно кожного дня за мною сумуєш, тому і вирішив ще ближче бути? - почала жартувати я теж.

- Звісно що так, - ковтаючи їжу, додав. - Ну так ось, а далі більше, зайшов я зранку в школу, і думаю такий, треба б було до директора завітати, хрещений батько як не як, давно щось він до нас не заходив, - закотивши якось по особливому очі розповідав далі хлопець.

-тЩо, що, хрещений батько, да невже!? - не повірила я своїм вухам, та ледь не вдавилася соком. -Той самий наш директор, Володимир Володимирович, твоя добра хрещена фея? - перепитала я, не вірячи. 

- Тільки цси, - хлопець дістав свій телефон, та показав мені номер та як він - директор  у нього підписан. Не здивувати Артур не міг. "

- Хрещена фея!", ти серйозно? - засміялася я ще більше! Ще ніколи я так не сміялася, як певне сьогодні.

- Так, хоча я думаю він про це знає, тому я не парюсь. - з усмішкою знову додав Артур. Ми майже доїли, до уроку залишалося ще хвилин 5, тому ми вирішили ще трішки посидіти та поспілкуватися.

- Так, я так розумію ти навчаєшся з моєю найкращою подругою, Настею, в одному класі? Тобто ви тепер однокласники!? - спитала я з цікавості, хоча знала однозначно, що так.

- Як ти вгадала, цікаво,  а ти напевно з новеньким тепер теж однокласники і навчаєтесь разом ?

- Так, а ти як вгадав, логічно справді ж - захихотіла я. Ми ще трішки поспілкувалися і за дві хвилини вийшли з їдальні. Увесь цей час я відчувала, як мою спину обпалював чийсь пристальний погляд, без сумніву я знала чиїм він був, і вже на на наступній перерві переконалася в цьому. 

      Наступним уроком в нас була фізична культура, ми пішли переодягатись. Фізична культура мені дуже подобалася адже зараз саме ми будемо плавати та здавати нормативи. А плавання було моїм одним з улюблених занять, тому це не могло тішити. Я була цьому рада як ніколи, адже вода це був мій коньок. 

    Іноді я якось читала, що правильне використання води, сприяє нормалізації своїх сил, внутрішньої чакри настрою та просто припливу енергії. Тому за звичкою, кожним ранком я закалялася, часто приймала літній душ. Вміла добре плавати. Пила дуже багато напоїв, соки, воду в особливості, чаї. Вода була моїм другом. Вона вміла вилікувати. Хоча для декого вона могла стати і ворогом. Вода як і інші стихії нашої планети не полюбляла жартів, а тим паче коли від тебе потребувалась лише одна серйозність. Я завжди якось по особливому ставилася до природи, ось і вода не була тим виключенням, ми розуміли одне одного. І були наче на одній хвилі.

 Переодягнувшись у плавальний костюм, ми вистроїлися у спорт залі. Стас став поряд. Я не звернула уваги, точніше поведінка його мені зовсім була не зрозумілою, тому я вирішила, що просто буду спостерігати. Далі - більше. Моя подруга якось уникала мене сьогодні, а Стас не сказав жодного слова  до мене, окрім "Привіт". Його наче підмінили. Ну що ж, я була і цьому рада, тим паче він не був зобов'язаний зі мною спілкуватися. Це діло особисте. Хоча напевно я б не була проти. Мені подобався Стас, але назвати це коханням я не могла, до того ж, я була невпевненою в тому, що є той Стас, якого я знала багато років тому, зараз він не той, це було очевидно. І моя інтуїція знову мене не підвела. 

      Вчитель запропонувала зробити по парах розминку у воді. Моя черга була зі Стасом. Потім ми мали здавати тренувальний норматив. Вперше за весь час мого навчання мене хтось переміг з мого ж класу. Так і це був Стас. Чорт він і тут кращий. Невже він у всьому ідеальний. З одного боку я раділа, з іншого тепер я була не одною з найкращих і це засмучувало. Урок пройшов швидко. За хвилин десять нас вчитель відпустила, аби ми змогли переодягнутися. Я сиділа біля роздягальні, і про щось думала, поки інші дівчата переодягались,чекала своєї черги.Майже всі переодягнулися, в моїй роздягальні зосталось декілька дівчат, я зайшла щоб привести свій вигляд до тями. Привівши себе у порядок, я пішла повісити свій костюм для плавання у сушарку.