Пробачте, Рей

Марк застиг. Я сиділа на даху опустивши голову. Біль від поранення нагадував про себе щосекунди. Та мені було байжуже. Кіллер лежав без свідомості недалеко від нас

- Я маю йти. Мені треба туди.. - я ледве піднялася. Мене хитало, а в очах все пливло

"Не зараз Міка! Не зараз!" - я подумки кричала це собі

- Ти поранена. Міка, не зараз - хлопець підійшов до мене

Я схопила його за сорочку закричала:

- Як не зараз, Марк? Невідомо що сталося в Рея у кабінеті

Він стояв непорушно, хоча в його очах теж читалося нерозуміння всієї ситуації

Задзивчав телефон Марка

- Слухаю - почав розмову він - що? Ти жартуєш, Еріка? Зрозумів. Направ машину на нашу адресу. Швидко!

Мовчання

- Що сталося? - різко запитала я - не мовчи!

- Це був - Марк зробив паузу, після чого обійняв і продовжив - Рей. Міка, Босса вбили

Здається для мене зупинився час. Зупинилося все. Ноги ватні, руки опущні, а в очах застиг жах

- Як так? Чому... чому так все склалося - тихо промовляла я

Марк мовчав. Лише через деякий час коли прийшла с-мс на його телефон він мене відпустив:

- Сама зможеш спуститися?

- Думаю так - відповіла я. Хоча була зовсім в цьому не впевнена

Я підняла гвинтівку і спустившись з даху викликала ліфт. Тим часом Марк закинув на плечі кіллера та спустився до мене. Ми зайшли в ліфт. Спустилися, вийшли з дому. Все це в абсолютній тиші. Марк кинув полоненного до багажника і закривши його, сів до мене на заднє сидіння

- Чимшвидше до корпорації - гукнув він до шофера

Після чого ми поїхали. У мене не було сил зовсім. Не було й думок. Я тільки чула своє гупання серця. А згодом я взагалі перестала що-небудь чути. Очі заплющилися і я вже нічого не відчувала.

* * * * * * * *

Я розплющила очі. Я знаходилася в якійсь палаті. Білосніжне ліжко, блакитні стіни та крапельниця

"Лікарняна палата Мафії" - я нарешті змогла зрозуміти де я

На лівій руці та боку в який попала куля - бинти. Знову. В моїй пам'яті пазлом зібралися спогади. Всі до одного. Знову стало погано, в очах потемніло і я вимкнулась

Кроки. Тихий голос. Хтось поставив стілець поряд зі мною. Розплющую очі, повертаю голову - біля мене Емілі

- С-сестричка - її голос тремтів - жива! Ти жива!

- А інакше й не могло бути - тихо сказала я і слабо посміхнулася

Вона дістала телефон і почала писати с-мс

- Зараз прийде Джейн та Марк - скзала вона

Емілі виглядала сумною. Також я чи не вперше побачила на ній речі темних відтінків. Через декілька хвилин в палату прибігли Марк та Джейн. На них теж була темна оджежа

- Міка! - Джейн виглядала щасливою. Хоча її очі залишалися сумними - я думала ти не прокинешся

- Що? - мене це неабияк здивувало

- Ти пролежала без свідомості дев'ять днів - сказав Марк і теж взявши стілець сів біля мене - ти як?

Я махнула головою:

- Де Рей?

Вони опустили голови. Серце б'ється з шаленою швидкістю руки тремтять

- Міка. Його немає більше - твердо сказала Джейн і поглянула мені в очі - три дні назад його поховали

- Хто це зробив? Хто його вбив?! -  я карбувала кожне слово

- Невідомо - сказала Емілі

Здається у мене в очах погасла якась іскорка. Людина яку я цінувала, яка мене виростила і врятувала. Я знову її загубила. Ще одна значна втрата

- Залишіть мене одну. Будь ласка - тихо сказала я

Вони вийшли. Мені здавалося, що якась частинка мене померла.Здається у мене все загублено

"Марк, Емілі, Джейн - подумала я - я не можу й вас загубити"

Через три дні мене виписали з клініки Мафії

Я піднялася до себе в кімнату. На мене чекав сюрприз: на підвіконні лежав букетик тюльпанів. Це трохи підняло мій настрій, адже я обожнюю ці квіти!

- Цікаво, від кого вони? - вголос запитала я

Після чого я переодягнулася в чорну сорочку, спідницю та червону краватку. Також взяла плащ, капюшон якого одягла на голову. Після чого я спустилася на кладовище Мафії

Підійшовши до могили Рея я опустила голову, та сіла на одне коліно - як колись

- Пробач мені, Рей. Я не змогла тебе захистити як ти колись захистив мене

- Міка? - я обернулася. Це була Анні - рада, що з тобою  все добре

Анні була одягнена в пишне чорне плаття. Руде волосся було розпущене.

- Анні, ти ж знаєш щось?

Вона кивнула і простягнула мені конверт:

- Коли я почула постріли то одразу прибігла до нього в кабінет. Тоді його життя було на волосині. Він наказав мені взяти цей лист та передати тобі.

Я поклонилася і взяла лист

- Міка,стережись. Майкл затіяв якусь гру. Моя порада: вам на час потрібно "залягти на дно"

Після чого Анні пішла, залаишивши мене наодинці з думками

- Рей, я виконаю твоє прохання

Після чого я швидко вийшла з кладовища

"За дві години виїжджаю - подумала я - але є ті, кого я тут не залишу''

Я побігла в корпус Майкла. Піднявшись на 20 поверх я постукала в кімнату Марка

Через хвилину мені відкрив двері хлопець

- Міка?

- Можна зайти? - запитала я і після його кивка зайшла до середини

Його кімната була не великою. Стіл, декілька тумбочок, велике ліжко. Але у кімнаті Марка був балкон, куди ми й вийшли. Там лежало декілька пуфиків, я сіла на один з них

- Марк, у мене послання від Рея - тихо сказала я

- Але як.. як це можливо? - спантеличено запитав хлопець

Я показала йому конверт

- Тільки тихо, більше нікому - тихо продовжила я - Анні порадила тікати нам. Чим ми сьогодні й займемося

- Так. Зараз відбувається щось неладне - відповів він

- Тоді збирай найнеобхідніші речі і після чого йди до мене - я вже збиралася вставати і йти як мене зупинило його питання:

- Сподіваюся, що квіти підняли тобі трохи настрою - він хитро примружив свої сірі очі