Глава 7. Ковзанка

Схвильована Христина вже краяла себе за те, що даремно вийшла на десять хвилин раніше від узгодженої години. Та й взагалі даремно запропонувала ту ковзанку! І нащо? Не вміє ж ані кататися, ані триматися на ковзанах у вертикальному положенні.

Коли було дві хвилини на сьому, а Михайла все ще не було, дівчина ще сподівалась на краще, але коли годинник на смартфоні продемонстрував десять хвилин на сьому, остаточно розчарована вона вже розвернулась й пішла додому.

— Христино!

Гучний крик змусив її різко обернутися й ледь не зіслизнути зі сходинок підʼїзду.

— Пробач, будь ласка. Черга була більшою, ніж я очікував, — при наближенні Михайла у його руках можна було розгледіти картонну підставку з двома стаканчиками гарячого напою та паперовим пакетом з булочками з корицею. Він зупинився перед Христиною та на кілька секунд замовк. — Вночі мені здалося, що ти не користуєшся косметикою, — чоловік із задоволеним подивом відмітив підведені очі та підфарбовані вії. Він до останнього підозрював, що не зацікавив дівчину, так само як вона його. — Чи чекала не на мене? — з награним невдоволенням уточнив чоловік.

Дівчина миттєво зашарілася, нервово хруснула кісточками пальців та тихо пробурмотіла:

— На тебе, — їй було соромно за бажання причепуритися для людини, яка могла не прийти на зустріч.

Парі вистачило пів години на вечірній ковзанці, щоб прирахувати себе до поціновувачів пасивного відпочинку. Мокрі й побиті вони ледь пережили кілька кіл вздовж бортику й відклали наступну спробу на невизначений час.

— Скажи, — замотана у чорний шарф Михайла змерзла дівчина, що розгубила будь-яку впевненість у жахливості й самотності майбутнього, міцно стискала білу чашку з імбирним чаєм, — а ти віриш у кохання з першого погляду?

— Ні, не вірю, — категорично відказав чоловік й зробив ковток зі своєї посудини. Він обережно торкнувся холодної долоні й ледь помітно посміхнувся. — Хіба що з другого.