Нічний поцілунок

Розділ 3

- Оце так! Сюрприз на сюрпризі, - істерично розсміялася Катя.

Неподалік він них, біля магазину стояв Микита. Виглядав він чудово. Дарина швидко оцінила зовнішній вигляд хлопця.

- Костюмчик від Lacoste, хммм, дорого.

- Справді? – Здивувалася Катя. – Як на мене звичайний спортивний костюм, - потиснула вона плечами.

- Французький бренд. Максим в такому ходить.

- Не тільки Максим, багато хто, - відмахнулася Катя.

- Я маю на увазі, що у Микити з Максом одинакові спортивні костюми. Аж гидко бачити Микиту в цьому вбранні, - наморщила губи Дарина.

Катя розсміялася.

- Давай підійдемо, хоч привітаємося, - запропонувала Катя і тут же пожалкувала про це, піймавши на собі осудливий погляд подруги.

- Ти що? Ні за що! Воно тобі потрібне?

- Потрібне Дарино!

- Микита свідчив проти Антона, ти що забула?

Катя вхопила її за руку та силоміць потягла до Микити. Потрапивши в його поле зору, Дарина закотила очі.

- Привіт Микито! – Без тіні посмішки привіталася руда.

Микита нервово засмикався, коли дівчата опинилися поряд.

- Перестань! Не такі вже ми й страшні Микиточко, - зневажливо мовила Дарина, звузивши очі до маленьких щілинок.

- Я не… - Почав він і різко замовк. – Що вам потрібно?

- Привітатися хотіли. Що ще тобі не зрозуміло? – Дарина дивилася на нього зневажливо та гордовито.

Катя ткнула Дарину ліктем вбік і заговорила:

- Як твої справи?

- Не погано, - коротко відповів він.

Було помітно, що Микита не горів бажанням з ними розмовляти. Хлопець засунув руки до кишень куртки та тяжко засопів.

- Ти давно повернувся? – Не відставала настирна Катя.

- Вчора пізно ввечері, - відповів він. – Слухай Катю, я знаю, що Антон все ще перебуває в розшуці, але я тут ні до чого. Я виконав прохання Дарини, але слідчий Авраменко скоріше за все не повірив мені.

І тут Дарина не витримала.

- Звичайно не повірив! Аби повірив – фото Антона зникло б звідусіль! Тобі взагалі не потрібно було вмішуватися в цю справу, ти все зіпсував! – Гаркнула Дарина. – Аби не твоє лицемірство, Антон з Катею були б разом.

- Так звичайно! – Повисив голос він. – Нехай би ходив по білому світу і далі продовжував свою криваву справу, а з часом він би і Катю вбив! Я хотів захистити її, зробити як краще! А по вашому, я все зіпсував!

- Тебе ніхто не просив захищати Катю. Може нехай сама вирішує, що для неї краще? Той факт, що ти екс-хлопець Катерини – зовсім не зобов’язує тебе захищати її та втручатися у її життя. Але ти напевне вважаєш інакше! – Не гірше Микити огризалася вона.

- З мене досить, - стомлено мовив він і круто розвернувшись, пішов геть.

- Ну от. І навіщо ти це зробила? – Катерина осудливо поглянула на неї. – Я хотіла просто поговорити з ним, дізнатися як справи.

- Ага, - пирхнула Дарина, - запросити його до вас на вечерю, пригостити вином та мило поговорити по душах, так? – Сварливим тоном закінчила вона і подалася далі по вулиці.

- Ти занадто збуджена. Не можна просто так горлати на людину посеред вулиці, - наздогнавши Дарину, Катя порівнялася з нею.

- Можна, якщо це Микита, - непорушно мовила Дарина. – Ти повинна ненавидіти його, адже саме він розлучив тебе з Антоном. Всі негаразди спричинив саме Микита. І нехай Антон 10 разів буде покидьком, який тебе не вартий – це твоє життя і твій вибір. Я змирилася з цим, я поважаю тебе і приймаю твою думку.

- Дякую, - Катя обійняла подругу за плечі, коли вони проходили мимо ювелірного магазину, який недавно відкрився.

- Максим обіцяв купити мені в цьому магазині якусь прикрасу, - Дарина зупинилася напроти вуличної вітрини на якій були дорогоцінності. – Це має бути сюрприз. Я не знаю, що він для мене вибере.

- Будемо надіятися, що у твого обранця гарний смак. Не хотілося, щоб він купив якийсь несмак.

Дарина голосно розсміялася.

- І то правда.

- Поглянь, троянда, - Катя вказала на квітку, що одиноко лежала на вуличній плитці.

Усмішка осяяла обличчя Дарини, вона нахилилася та підібрала червону троянду з землі.

- Прийми цю квітучу красуню, як знак.

- Знак чого? – Вигнула брови Катерина, приймаючи троянду до рук.

- Знак скорого кохання, - солоденьким тоном протягла Дарина, після чого зобразила легенький реверанс.

- О так! Тільки цього мені й не вистачало! – Катя театрально закотила очі та приклала долоню до лоба.

***

Додому Катя прийшла в чудовому настрої, усмішка не сходила з її обличчя, а червона троянда в руці змушувала сяяти так, ніби вона не на вулиці її знайшла, а хтось подарував.

Оксана вийшла в коридор з рушником через плече, - на весь дім пахло випічкою.

- Ой, в когось завівся обожнювач? Від кого? – Оксана вказала на квітку в руках Каті.

- Ти не повіриш, вулична плитка мене любить, - розсміялася Катя і у відповідь на незрозумілий мамин погляд додала, - ми з Дариною прогулювалися і випадково знайшли цю троянду. Напевне хтось загубив.

- А я вже вирішила… - Оксана стиснула губи. – Тоді постав її у воду. І на майбутнє запам’ятай: якщо хочеш квітів, а отримати їх немає від кого, просто зайди в магазин і купи.

- Добре. Дякую за пораду мамо, - згідно хитнула головою вона. – Дарина сказала, що це знак скорого кохання, тому я не могла її викинути. Я все ще хочу знайти свою любов.

Насправді Катерині було байдуже на інших чоловіків, хлопець який її цікавив знаходився далеко від неї. І вона все ще чекала його дзвінка.

- Сумуєш за Антоном? – Оксана ніби прочитала її думки.

- Я засинаю і прокидаюся з ним…

- З думками про нього, - виправила Оксана. – Ти так ні разу і не розповіла мені про нього: хто він, чим займається.

- Мамо! Це зайве, повір мені!

- Але я маю право знати.

- Я розумію, але… Ти не зрозумієш мене, - Катя пройшла на кухню та сіла за стіл.

В крані зашуміла вода – Оксана наповнила вазу до половини і поставила в неї троянду.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше