Розділ 5

- І так, з розминкою покінчено, тепер переходимо до вправ на розтяжку! – Катерина активно сплеснула в долоні.

- Ми будемо сідати на шпагат? – Запитала білява дівчина років 12, з кирпатим носом на якому було безліч веснянок.

- В точку Мілано! – Катя схвально махнула рукою і звернулася вже до всіх, - запам’ятайте дівчата: гарна осанка, струнке тіло та грація – це головні ознаки жіночності. Жінка повинна бути граційна, як пантера, гнучка, як змія та хитра ніби лисиця. Гнучкість признак здоров’я та краси. А тепер сідаємо на підлогу і повторюємо за мною вправу.

Катя сіла вертикально до своїх учеників, витягла ноги перед собою та дотяглася кінчиками пальців до своїх стоп.

- Намагайтеся не тільки дотягнутися до пальців своїх ніг, а тягтися ще далі, - мовила Катя та уважно оглянула залу з ученицями, котрі пихтіли виконуючи вправу. – Діано старайся краще, ти навіть не дістаєш до своїх стоп!

Діана, дівчина із кучерявим волоссям, почувши зауваження почала старатися краще.

- А тепер, не міняючи положення тіла розводимо ноги, як можна ширше і знову тягнемося вперед. Ось так, - Катя продемонструвала дівчатам нову вправу.

Коли учениці приступили до виконання, Катя підвелася на ноги та пройшлася залом щоб проконтролювати кожну з них.

Стіни залу, що виходили на вулицю, були зроблені із суцільного скла. На вулицю було добре видно, і з вулиці люди теж бачили, що відбувається в студії.

- Накресли невидиму лінію перед собою і намагайся дотягтися до неї, зрозуміла? – Наставницьким тоном порадила одній із учениць Катя.

Проходячи далі вона різко зупинилась дивлячись у вікно, подих вирвався ривком із при відкритих губ. Перед нею по той бік скла стояв Стас. Не відводячи від Каті свого сталевого погляду, він криво посміхнувся розтягуючи правий куточок губи. Катерина демонстративно відвернулася та швидко пішла до свого постійного місця.

- Так, дівчата, переходимо до іншої вправи яка називається «Метелик»!

Вона знову поглянула у вікно, Стас ще й досі стояв на тому ж самому місці. Займатися своєю роботою на очах у цього хлопця Катерині зовсім не хотілося, тому вона стояла наче вкопана в одному положенні і дивилася на нього.

- Катерино Миколаївно, як виконувати цю вправу?

Але Катерина зовсім не чула, що до неї звертаються.

 Стас глузливо усміхнувся, трохи відхилив голову назад і повагом пішов геть. Катерина зітхнула з полегшенням і миттєво піймала на собі зацікавлені, усміхнені погляди учениць.

- То був ваш коханець? – Лукаво запитала одна. – Гарненький.

- Що? О господи, ні! – Запротестувала Катерина. – Я не знаю того хлопця, він лише звичайний незнайомець.

- Схоже ви йому подобаєтесь. Він тааак на вас дивився, - весело мовила інша дівчина.

- Так, годі! Пора переходити до вправи, не раджу гаяти час на марні балачки, - грізно мовила Катя і швидко перейшла до діла.

Дівчата весело перешіптувалися та кидали одна на одну допитливі погляди.

***

Швейцарія. Женева.

- Що новенького в місті, поки я відсутня?

Тетяна сиділа на підвіконні в позі «лотоса» і тримала телефон перед своїм обличчям.

- Все по-старому, нічого нового крім одного. Микита повернувся до міста, - огидливо мовила Дарина.

- Справді? Дивина. Я вже було вирішила, що він покинув Мену назавжди, - пирхнула від сміху Таня.

- Чекай та не дочекайся! Блудний син знайшов дорогу до дому, - саркастично пробурмотіла Дарина та зробила ковток томатного соку з чашки. - Моя мама придбала ще двох котів на цей раз персидської породи. Хотіла скинути одного на мої плечі, але я відмовилася. Звичайно я люблю тварин, але не настільки сильно щоб тримати їх у себе вдома. – Дарина вирішила змінити тему для розмови, бо Микита викликав в ній тільки ненависть.

- Мені завжди здавалося, що «персики» злі, - здригнулася білявка ніби від холоду.

- Звичайно злі, - підтвердила Дарина і продемонструвала Тетяні в екран свою ліву руку на якій були глибокі подряпини. – А я лише хотіла його погладити.

- Нічого собі! – Вигукнула Таня, уважніше розглядаючи сліди від котячих кігтів на шкірі подруги. – Ти впевнена, що тебе подряпав саме кіт, а не якийсь вовкулака?

- Дуже смішно Тетяно, кіт перевертень. Але якщо ти права, то наступного повного місяця я буду знати краще. Як тільки обросту рудою шерстю та почну нявчати, я повідомлю тобі про це першій.

- Домовились! – Радісно вигукнула Таня і Дарина усміхнулась їй. – Ой! – Стурбовано мовила білявка.

- Що таке? – Обличчя Дарини теж посерйознішало.

- Незнайомий номер телефонує до мене вже четвертий раз за час нашої розмови, - Тетяна невдоволено стиснула свої нафарбовані рожевою помадою губи.

- То може поговориш з людиною? Якщо дзвінки настільки настирні, значить ти комусь дуже потрібна.

- Ну от, він знову дзвонить. Нічого, нехай почекає, я зайнята.

- Ага, розмовою зі мною.

- А хіба це не зайнята?

- Чим займається прилежний студент? – Проігнорувала питання Тані Дарина.

- Сидить за своїм ноутбуком. Діма прийшов із університету години 2 назад, зараз працює над докладом.

- Зрозуміло, - хитнула головою Дарина. – Передавай Дмитрові привіт.

- Він тебе чує, - розсміялася Таня поглянувши на Діму, котрий не відволікаючись від монітору, підняв вгору руку та помахав нею в повітрі (такий собі привіт для Дарини). – Тобі теж привіт від Діми Даринко.

Дмитро підняв погляд від екрану на Таню.

- Коли ми обідати будемо? Сама сказала, що я прийшов 2 години назад, а ти ще й досі мене не годувала, - докірливо мовив він.

- Дмитре, Тетяна вирішила заморити тебе голодом, - відповіла Дарина, почувши його слова.

- Я так і подумав.

- Ой, все! Даринко пора прощатися, поговоримо пізніше! – Тетяна зістрибнула з підвіконня, підбігла до Діми, а обійнявши його за плечі, поцілувала в щоку.

- Щось мені підказує, піти до ресторану за їжею, бо хтось нічого не приготував, - усміхнено констатував він.