Розділ 6

- Так, хто це? – Насупила брови білявка.

Голос в слухавці хрипло розсміявся.

- А ти як гадаєш?

- Ніяк не гадаю. Я уявлення не маю хто ти, - ще сильніше насупилася вона.

Дмитро підозріло поглянув на неї і хитнув головою.

- Хто телефонує? – Запитав пошепки Діма.

Тетяна у відповідь потиснула плечами.

- Досить грати зі мною в загадки, говори хто ти і чого тобі потрібно, - терпеливо подала вона голос.

- Я хлопець Каті.

Таня завмерла.

- У Каті немає хлопця, - обережно мовила вона.

- Я не розривав з нею стосунків, коли покидав Мену.

І тут до Тетяни дійшло. Голос, який здався їй напрочуд знайомий належав…

- Це не можливо! Звідки в тебе мій швейцарський номер Антоне? – Отетеріло запитала вона не вірячи власним вухам.

Дмитро різко підняв обличчя від ноутбука і тихо заговорив:

- Увімкни гучномовця! – Шалено замахав він руками і Тетяна згідно хитнувши головою, виконала його прохання.

- Не має значення де я дістав твій номер. Саме головне, що я подзвонив, ти взяла слухавку і тепер говориш зі мною, - тихо прошелестів його голос.

Тетяна мовчки проковтнула слину, дивно звідки вона взялася, адже в роті було сухо, як в пустині Сахара.

- По якому приводу ти телефонуєш?

- Все просто, мені потрібна твоя допомога.

- Моя допомога? – Недовірливо підняла вона брови, ніби Антон зараз стояв перед нею. – А чому ти звертаєшся саме до мене, чому не до Дарини? Ви з нею непогано поладили наскільки я пам’ятаю.

- Справа в тому, що тільки ти зможеш це зробити. У Дарини немає впливового татка, як у тебе.

Дмитро шоковано вирячив очі, а Таня кинула на нього застережливий погляд.

- Не розумію, до чого тут мій батько? – Запитала білявка.

- Я хочу щоб ти дала мені його номер. Є одна справа з якою він може мені допомогти.

Тетяна голосно розсміялася.

- Ти жартуєш? Назви мені хоча б одну причину, чому я повинна це робити! Ти дістав мій номер, але не можеш дістати номер мого тата? Не вірю Антоне. А якщо і так, я не стану тобі допомагати.

- Не грайся з вогнем, пожежі можеш наробити.

- Не погрожуй мені вбивця, - їдко мовила вона.

- Ти даси номер Артема чи ні?

- Ні.

- Тобі ж гірше, - по тону голосу можна було зрозуміти, що Антон починав злитися.

- Я думала тебе піймали і кинули за грати.

- Сюрприз. Я на волі і нікуди не збираюся, тільки якщо на відпочинок…до Швейцарії…в Женеву. Будинок 156 А, квартира 40, коричневі дубові двері із золотистою ручкою, двокімнатна затишна квартирка та велике двох спальне ліжко на якому ви з Дмитром займаєтесь коханням кожного дня вранці і ввечері, - спокійно говорив він. – Мені навіть не доведеться відривати сідниці від дивану щоб дістатися до вас.

Тетяна від жаху відкрила рота, а Дмитро стрімко опинився поряд із нею.

- Дай йому номер і нехай він відчепиться. Це ж Антон Таню, з цією людиною жарти погані, - зашепотів він їй на вухо.

Таня нерішуче поглянула на нього.

- Антоне, звідки ти…

- Я все знаю, але номер твого батька залишається для мене недоступним. Чого ж я і звертаюся до тебе, але ти і слухати мене не хочеш. Прошу по-хорошому, не хочу по-поганому, повір блондиночко, не хочу. Ти подруга Каті і цим все сказано, але якщо доведеться, я готовий перетнути риску дозволеного. Тому не зли мене і просто продиктуй мені чортів номер.

- Добре, записуй, - вона знову кинула нерішучий погляд на Дмитра і той активно закивав головою. – 0993335…

- Номер справжній?

- Так, це його номер, - тремтячим голосом підтвердила вона.

- Якщо ти збрехала мені, то пошкодуєш про це.

- Можеш телефонувати до нього хоч зараз, мені байдуже. Я допомогла тобі, на цьому все? – Тетяна так сильно рознервувалася, що телефон аж підстрибував в її руках.

- Ще не все, - спокійно мовив він і серце дівчини обірвалося.

- Що ще тобі потрібно?

- Дарина і Катя не повинні знати, що я виходив з тобою на зв’язок, зрозуміла?

- Без питань. Ти не телефонував до мене, ніколи.

- Добре, - легко мовив він.

- Антоне?

- Що таке Таню?

- Чому ти не подзвониш Каті? Вона з розуму сходить, страшенно хвилюється.

В слухавці повисло важке мовчання.

- У мене не було часу, - нарешті відповів він після довгої тиші. – Це було небезпечно, я міг наразити її на небезпеку, як і себе. Мені просто потрібно було залягти на дно, от і все.

- Зрозуміло, - видихнула Таня. – Коли з’явиться можливість, подзвони їй. Вона дуже чекає твого дзвінка.

- Обов’язково, - мовив він і скинув виклик.

Тетяна слабо вигукнувши опустилася на підлогу. Руки шалено тремтіли. Дмитро обійняв її за плечі та поцілував у маківку.

- Ти все правильно зробила Таню. Все вірно.

- Думаєш?

- Так.

- Антона я зовсім не очікувала почути. Його фото повсюди в Україні і за кордоном, Авраменко сильно постарався над цим, я тільки одного не розумію, яким чином його ще й досі не піймали? Він повинен сидіти за гратами.

- Таню, впевнений, що скоро так і буде.

***

Останнім часом Катерину прямо таки переслідував чорний силует Стаса ( звичайно в переносному значенні). Куди б вона не пішла, він завжди опинявся поряд. Вона в кафе і він там. Вона зайшла до магазину, Стас теж прийшов туди скупитись. Чи просто проходив, або проїжджав мимо неї на своєму дорогущому авто. Ну, як вже стало зрозуміло, він сильно дістав її своєю присутністю.

Демонструючи свою байдужість, вона старанно відверталася, відводила погляд в сторону, або переходила на інший бік вулиці щоб не зіткнутися з ним.

А Стас навпаки, повноцінно звертав на неї увагу. Він пильно стежив за нею поглядом і доволі часто ошивався поряд із танцювальною студією. Бідна дівчина навіть почала задумуватися над тим щоб звільнитися, але потім пригадувала як важко дісталась їй ця робота і швидко осмикувала себе. Через Стаса вона точно не стане робити безглузді речі, їй як ніколи потрібна ця робота, тому доведеться терпіти.