Розділ 11

Вечір почався з алкоголю, Стас випивав один стакан віскі за іншим і навіть не думав зупинятися. В стані алкогольного дурману він перебував уже декілька днів. І головною причиною була тільки Катерина, яка продинамила його з побаченням. Про те що дівчина спеціально так вчинила, він знав точно. Злість, ненависть, обурення та інші подібні емоції переповнювали його свідомість. Вчора він взагалі побився з охоронцем в барі, через те, що той забагато посміхався.

Стас був не в собі. Він сердився та не знав куди подіти власні емоції негативу, з якими було просто неможливо впоратися самотужки. Тому він пускав важку артилерію в хід. Влаштувати бійку із якимось чоловіком стало для нього ціллю минулого вечора. Тому тепер, він сидів в клубі «Вісімка» з синцем на щоці та розбитою бровою і був задоволений, що отримав по обличчу.

- Катерино, Катерино, чортове ти стерво, - просичав він крізь зуби, зробивши черговий ковток янтарної рідини.

Позаду почувся глузливий сміх і Стас обернувся.

- Тобі треба менше пити брате мій. Алкоголь не являється виходом із ситуації, - мовив Ярослав та сів поряд із ним на стілець справа.

- Віскі мене рятує він самогубства, - невдоволеним, сп’янілим голосом дав відповідь Стас.

- Що дає алкоголь? Який в цьому сенс? – Посміхнувся старший брат. – Тобі не можна пити, коли ти в такому стані. Ти лише збільшуєш свій депресивний настрій. Просто розслабся, поїдь додому і проспись. Ось що тобі дійсно потрібно в даний момент.

- Я сам розберуся що мені треба, а що ні.

Ярослав покликав бармена та замовив віскі і собі також.

- Я ніколи не бажав тобі гіршого Стасе.

- Що ти тут робиш? – Проігнорував слова брата Стас і міцно стиснув щелепи. – Прийшов розізлити мене ще більше?

- Не говори дурниць. Я тут для того щоб підтримати тебе, а не навпаки. Розкажи мені що сталося?

- Руда принцеса мене кинула, а її мати навіть не пустила мене на поріг будинку. Почуваю себе дурнем.

- А на що ти розраховував? Ти прийдеш до неї і тебе приймуть із широкими обіймами? – Розсміявся Ярослав.

- Так, саме на це я і розраховував, - без емоцій пробубнів Стас. – Здається мене скоро знудить. Досить пити цю гидоту, - він відштовхнув від себе порожній стакан і мовив, - я зараз повернуся.

Стас підвівся та нетвердою ходою пішов до чоловічого туалету.

Крижана вода полилася в підставлені долоні Стаса і в ту ж мить він омив нею обличчя. Давно йому не було так кепсько після віскі. Можливо тому що він не напивався до такого стану вже багато років?

Випрямившись, він поглянув на власне відображення у дзеркалі. Перед очима картинка пливла, тому він не зміг відразу сфокусувати погляд на своєму обличчі. Широко посміхнувшись самому собі, Стас вирішив повернутися назад до залу.

Ярослав сидів на тому ж місці та чекав на свого брата.

- Ти як? – Запитав він у Стаса, коли той впав на стілець.

- Завтра буду краще ніж сьогодні, - буркнув він і махнув до бармена. – Налий ще віскі друже.

- Я думаю, що тобі вже досить, - смикнув куточком губи Ярослав.

- А я думаю, що тобі варто замовкнути і дати мені змогу розслабитися, - просичав Стас невдоволено.

Ярослав коротко видихнув.

- Не розумію, що з тобою сталося? Ти завжди був холодним та розсудливим, йшов на пролом, коли виникали перешкоди. Дівчата тебе мало хвилювали, особливо коли це стосувалося серйозних відносин. Але з появою Катерини ти став сам на себе не схожий. Куди подівся мій гордовитий брат, якого ніщо не могло зламати? Ти завжди був агресивним і коли тебе відштовхували – ти давав здачі. Помста завжди на першому місці, пам’ятаєш?

Стас зробив ковток і поглянув на брата.

- Пам’ятаю, - з погрозою в голосі мовив він.

- Я повинен тобі дещо розповісти, - Ярослав різко став похмурим. – Катерина, вона зустрічалася з Антоном до того, як він зник, так?

- Саме так, - підтвердив Стас. – я розповідав тобі про це. Тоді чому ти перепитуєш?

- Антон більше не розшукується поліцією, - повідомив Ярик.

Стас поглянув перед собою і повільно мовив.

- Хмм, зрозуміло. Я радий за нього. Значить, справу закрили?

- Я не знаю, але його фото зникли звідусіль. Стас, отямся! – Ярослав подався вперед до брата. – Антон може знову повернутися в Мену до Катерини. І я впевнений на всі 100, що так і буде.

Після слів брата, Стас так міцно стиснув рукою стакан, що склянка розлетілася на маленькі шматочки в його пальцях. На стійку полилася кров.

- Чорт забирай Стас! – Вигукнув Ярик. – Тобі треба промити та перев’язати руку.

- Байдуже, - сталевим тоном мовив молодший і підвівся зі стільця. – Ти правий Яр, я повинен знову стати собою.

Після сказаного Стас попрямував до виходу із клубу.

- Що ти збираєшся робити?! – Вигукнув в спину брату Ярослав, але Стас його вже не чув.

***

Під покровом ночі, не тямлячи себе від люті, Стас вів машину на величезній швидкості. Декілька разів він ледь не зіткнувся із зустрічними авто. Але водій з нього завжди був першокласний, тому маневруючи по дорозі не збавляючи швидкості та слухаючи гучну музику, він поводив себе на шосе абсолютно безрозсудно і як риба в воді.

***

Оксана прокинулася від стійкого стукоту у вхідні двері, вона задрімала прямо у вітальні перед телевізором. На годиннику була майже дванадцята година ночі і вона сонно потерла обличчя руками. Їй вдалося не відразу зрозуміти звідки доноситься звук, але коли зрозуміла, підійшла до вхідних дверей.

- Хто там?

- Відчиняй прекрасна леді! Зять прийшов.

Оксана завмерла біля входу, нервово стискаючи пальцями ручку дверей. Вона чітко чула, що хлопець по ту сторону дверей знаходиться не в адекватному стані.

- Який зять? – Перепитала напружено вона.

По ту сторону почувся сміх, а у Оксани на голові волосся встало дибом від страху, коли хлопець з усієї сили гепнув кулаком у двері. Жінка затремтіла всім тілом.