Нічний поцілунок

Розділ 12

Оксана зібралася з думками, тряхнула волоссям та пішла сходами на другий поверх. Серце калатало, як навіжене, а погане передчуття чогось жахливого не давало спокою. Вона так і не почула щоб авто Стаса виїхало з їхньої території.

Підійшовши та постукавши в двері Катиної кімнати, вона не дочекавшись відповіді, відчинила та зайшла до кімнати. Катерина сиділа в позі «лотоса» на ліжку та нервово смикала свої піжамні штани рожевого кольору.

- Він пішов, - мовила Оксана.

- Це добре, - зітхнула руда витягнувши руки перед собою, ковзнувши ними по простирадлу.

- Ти в порядку?

- Так мамо, все гаразд.

Хитнувши голово Оксана вийшла.

Катя полегшено відкинулась на ліжко, вдивляючись в стелю, але швидко підхопилася, коли через декілька секунд почувся звук розбитого скла та страшенний гуркіт на нижньому поверсі.

- Що це було?! – В кімнату залетіла Оксана, перелякано дивлячись на доньку.

- Я не знаю, - зовсім розгублено мовила Катя. – Схоже хтось розбив наше вікно.

Наступної миті знову почувся звук розбитого скла. Прямо у вікно Катиної кімнати залетіла цеглина разом з уламками скла. Дівчина закричала від жаху та вскочила з ліжка. Цеглина впала на підлогу та зупинилася поряд з Оксаниними ногами. Жінка шоковано спостерігала за нею, а потім підняла погляд на Катю. Руда округливши очі дивилася на матір.

- Я попереджав тебе! Ти думала, що зможеш так просто від мене спекатися?! – Почувся голос Стаса з вулиці.

Ось і погане передчуття Оксани дало про себе знати. Вона прикрила очі від відчаю.

- Катерино! Я йду до тебе! Хоча ти можеш вийти до мене сама!

Катя обережно почала рухатися в сторону розбитого вікна, але Оксана схопила її за руку притримуючи і опередивши на крок, підійшла до вікна перша.

- Стасе я уже сказала тобі забиратися геть! Що ще в моїх словах тобі не зрозуміло? – Повисила голос Оксана.

- О, теща моя! Я вибачаюсь, - він зробив низький елегантний реверанс (наскільки елегантно дозволив йому його сп’янілий стан) і широко посміхнувся усмішкою безумця.

- Покинь територію мого будинку негайно! – З натиском повторила Оксана напруженим, наче струна голосом.

- І не подумаю! – Крутнув головою він, а потім щасливо мовив, - Катю! Кохання моє, нарешті я тебе побачив!

Оксана оглянулася та зрозуміла, що Катерина стоїть поруч із нею.

- Стасе будь ласка, йди до дому! Я тебе прошу! – тремтячим голосом мовила дівчина.

- Ти що не скучила за мною? – Ледь тримаючись на ногах, запитав він зобразивши образу на своєму неймовірно красивому обличчі.

- Давай поговоримо, коли ти будеш в тверезому стані, - мовила Катя примирливо.

- Вийди до мене Катю!

- Я вийду, коли ти будеш в доброму настрої та тверезому стані!

В одну секунду веселий вираз його обличчя змінився на абсолютно протилежний.

- Та що ти говориш! – Передражнюючи Катю вигукнув він та широко розвівши руки, відступив на крок, нахилився, взяв цеглину з кучі, що лежала посеред двору поряд із ним та з усієї сили кинув її у інше вікно першого поверху. Знову почувся звук розбитого скла.

- Що ти робиш?! Припини негайно! – Вигукнула що було сил Оксана.

- Нехай Катерина вийде до мене і я припиню! – Мовив він нахиляючись за наступною цеглиною.

- Прокляття, - видихнула Оксана відходячи від вікна. – Я викликаю поліцію.

- Ні мамо, поліція не допоможе. Це ж Бутенко! – Шалено прошепотіла Катя хапаючи маму за руку.

- Мені байдуже хто він такий, хоч посол іншої держави! Але за розбиті вікна цей нахаба повинен виплатити мені компенсацію.

- Катю! Виходь! – Кричав Стас на вулиці.

Оксана поглянула в сторону вікна, вивільнила свою руку з хватки Катерини і попрямувала геть з кімнати.

Катя що було сил побігла до виходу з кімнати, але не за мамою, а по сходах вниз, до дверей і на вулицю. Саме в потрібний момент, вона опинилася на порозі, коли Стас знову замахнувся цілячись в наступне ціле вікно.

- Стій! – Вигукнула вона і хлопець завмер.

- Катю, - ласкаво вимовив він. – Моя чарівна принцеса. Ти скучила за мною?

- Припини розбивати вікна нашого будинку. Досить! – З натиском мовила вона та почала повільно наближатися до нього.

- А ти поцілуєш мене? – Зі щасливою посмішкою на обличчі запитав він.

- Стас… - Катя зупинилася напроти нього. – Ти забагато випив, ти не в собі.

Навіть в поганому освітленні Катерина помітила, як злісно заблищали його очі. Грізно загарчавши він знову замахнувся і розбив третє по рахунку вікно в їхньому будинку.

- Та що з тобою не так?! – Вигукнула вона, хапаючи його за плечі.

Ніби цього моменту Стас і чекав. Він з силою обхопив її руками в міцні обійми та припав до її губ в шаленому поцілунку. Катерина замичала, намагаючись відштовхнути його від себе. Стас припинив цілунок, він важко дихав і Катерина також.

- Ти зводиш мене з розуму моя руда принцесо, - прошепотів він з натиском і знову нахилився та підібрав наступну цеглину з землі і замахнувся.

Четверте вікно розлетілося на безліч уламків

- Навіщо ти це робиш?! Годі вже, чорт забирай! Я вийшла до тебе! Що ще тобі потрібно?! – Кричала вона на всю вулицю.

Сусіди напевно були просто в захваті від любовної драми, яка розгорталася на їхньому подвір’ї. Катя була більш ніж впевнена, що завтра вся вулиця буде обговорювати нічний інцидент амурних проблем Катерини.

- А мені вже начхати! – Покрутивши головою перед нею, мовив він. – Навіщо вам стільки цегли у дворі? Я знаю, ця цегла чекала свого часу, вона чекала на мене, - задоволено мовив він і підібрав наступну з кучі.

- Стас ти ненормальний, тобі треба лікуватися. І той хто тобі допоможе не я , а психіатр, - мовила Катя зі сльозами на очах.

Стас знову замахнувся і розбив ще одне вікно на другому поверсі.

- Прямо в яблучко. Чітке попадання! Правда ж я молодець? – Граючи бровами, усміхнувся він Каті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше