Нічний поцілунок

Розділ 18

Катя увійшла до будинку з легкою усмішкою на обличчі, на губах все ще теплівся поцілунок Стаса. Але її посмішка зникла, коли вона зіткнулася з крижаним поглядом Оксани.

- Ну що, задоволена? – Їдко промовила вона, пропалюючи в доньці дірки своїми очима.

Катя нерішуче оглянулася на двері, чому саме на двері вона не могла зрозуміти, спрацював якийсь рефлекс, коли виникає бажання втекти з дому.

- Ти чому розходилася? – Розгублено запитала руда.

- Я бачила вас двох. Стояли немов голубки, відірватися одне від одного не могли. Що ти робиш, Катерино? Ти забула хто цей хлопчина і яких збитків він нам наніс? Не сумніваюся, що при наступній сварці, він спалить наш дім до тла, а потім знову кине мені гроші в пику щоб я була задоволена!

Зітхнувши, Катерина відвернула обличчя в сторону.

- Е ні, дорогесенька моя! Дивися мені в очі, коли я з тобою розмовляю! – З шаленим гнівом мовила Оксана тицяючи в Катерину пальцем.

Катя підняла погляд на неї, але не вимовила ані слова.

Оксана продовжила:

- Я не хочу більше бачити цю людину на території свого будинку! Якщо бажаєш вступати з ним у відносини, будь так мила – зустрічайтеся на нейтральній території. Інакше я викину тебе з будинку і йди куди хочеш! Можеш прямо до свого Стаса попертися, впевнена, що він дасть тобі гарний притулок у своєму ліжку!

- Мамо!

- Що? – Звузила очі до малесеньких щілинок Оксана. – Що таке? – Мовила уже зловіщим шепотом.

- Я зрозуміла тебе.

- А як же Антон? – Запитала Оксана, сідаючи на стілець за столом.

- Я не знаю, - нерішуче мовила Катя, повільно підійшла і також сіла за стіл. – Я справді не знаю.

Оксана зітхнула.

- Ти повинна була прогнати Бутенка геть! Але замість цього ти кидаєшся в його обійми. Я не розумію, в тобі що, підліткові гормони грають? Ти не розумієш, що твориш!

- Я давно вже не підліток, - втомлено мовила Катя.

- А поводиш себе, ніби восьмикласниця, - гепнула що було сил долонею по столу Оксана.

Катерина від таких маніпуляцій матері аж підстрибнула.

- Я справді нічого не розумію. Стас подобається мені… Я почала відчувати це не так давно. Я не знаю, як бути. До того ж, Дарина сердиться на мене, я впевнена в цьому.

- В який момент ти зрозуміла, що в тебе є почуття до цього демона? Після першого чи третього розбитого вікна в нашому будинку?

Катерина на мить прикрила очі, руки нервово затремтіли та покрилися вологою. Вона швидко витерла їх об свої джинси та знову поклала на стіл.

- Я не знаю.

- Фухх, Катерино! Ти хоча б щось знаєш? – Оксана дещо подалася вперед. – Почекай! Чому Дарина сердита на тебе? Ви посварилися?

- Ні, все набагато гірше, - тихо мовила Катя прикусивши внутрішню сторону щоки.

Відповідати на Оксанині запитання їй зараз хотілося менше всього.

- Що сталося між вами двома?

- Стас – колишній хлопець Дарини. Нас трьох багато чого пов’язує, але я не можу розповісти тобі все.

Очі Оксани розширилися.

- Мені начхати на інше! Ти сказала, «колишній» Дарини?

- Так, - невинно закліпала очима Катя. – Дарина сама не проти щоб я була з ним в стосунках, але мені все рівно здається, що вона…

- Звичайно Дарина сердиться! – Швидко перебила доньку Оксана. – Як можна зустрічатися з колишнім своєї подруги? Тим паче, що ти чудово знаєш – Дарина розлючена через це! Я просто в шоці, - останню фразу вона ледве видихнула та відкинулась на спинку стільця. – Я не вірю, що моя донька, моя Катерина на таке здатна! Я звичайно не виняткова матір, але подібних речей я тебе не навчала!

- Мамо! Вони більше ніж пів року не зустрічаються, все гаразд.

- Та хоч хай і 10 років! Яка різниця? Він колишній твоєї подруги. Жіноча солідарність повинна бути присутньою завжди!

- Жіночої солідарності не існує. Це міф, - фиркнула наче кішка Катерина і відвернулася, склавши руки на грудях.

- Поговори мені ще тут! Я за все своє життя ніколи не підбирала хлопців за своїми подругами. Я поважаю себе і поважаю своїх друзів! Ти повинна робити так само.

- Якщо жіноча солідарність дійсно існує – Дарина простить мене, - відказала Катя.

- Еге ж, сказала та дівчина, котра самотужки розтоптала дружню солідарність між дівчатами, - голос Оксани звучав страшенно невдоволено. – Більше ніколи так не роби. Уяви собі картину: ти приходиш до кафе на зустріч із подругами, а там Тетяна в обіймах твого Антона і вона просто говорить тобі: «Катю ми зустрічаємося, ви ж давно розійшлися, а значить нічого жахливого». Тобі сподобається така перспектива?

- Я зрозуміла тебе.

***

Антон приїхав до «Вісімки» в поганому настрої, зараз йому хотілося тільки випити якомога більше алкоголю та розслабитися. Зробити депресивний стан ще більш гіршим. Але поряд із барною стійкою він зупинився. Стас також був тут. Міцно стиснувши зуби та кулаки, Антон рішуче попрямував до нього та сів на сусідній стілець.

- Віскі з льодом, - голосно мовив він до бармена та поглянув на Стаса, котрий не звернув на нього ніякої уваги. – Привіт Стасе.

Стас на мить завмер та повільно повернув обличчя в напрямку привітання.

- Антон.

На обличчі Стаса було здивування, але не надто сильне, тому що він очікував їхньої зустрічі рано чи пізно.

- Як справи? Не думав побачити тебе тут, - посміхнувся Антон.

- Я часто сюди приходжу.

- Я маю на увазі саме сьогодні, тобто зараз, - Антон оголив зуби в усмішці, схожій на тваринний оскал.

- О, - Стас випрямився на стільці та сперся однією рукою на коліно. – Для мене наша зустріч також несподівана. Ти як? Все добре?

- Звичайно, - потиснув плечами Антон та взяв в руки стакан котрий поставив перед ним бармен. – Що нового в місті? Мене довго не було.

- Так, ти був відсутній багато часу, але в Мені все, як завжди. Нічого не змінилося, - повідомив Стас.

- А в тебе?

- А що в мене? – Підняв брови Стас.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше