Нічний поцілунок

Розділ 22

Темне небо нависало над містом і наступного дня, але приїзд Тетяни розфарбував похмурий день яскравими фарбами.

- Нарешті ти приїхала! – Катя накинулася на білявку з міцними обіймами.

Дарина стояла поряд та широко посміхалася. Вона разом з Тетяною домовилися зустрітися з Катериною в кафе.

- Скучила за мною? – Таня хитро поглянула на Катерину.

- А ти як думаєш? – Питанням на питання відповіла Катя.

- Дмитро залишився вдома, він сказав, що не хоче перешкоджати нашій дівочій тусовці, - Тетяна зробила ковток апельсинового соку зі стакану.

Дарина пирхнула від сміху.

- Дарма він так, тут всі дівчатка свої, тому головній дівчині не варто соромитися, - мовила вона і Тетяна кинула на неї веселий погляд.

- Ти маєш на увазі, що «головна дівчина» і є Дмитро? – Підняла брови Катерина.

- Розслабся, я просто жартую, - Дарина не стримала усмішку.

Піцца ароматно пахла на столі, тому поки вона ще була гарячою, подруги кожна взяла собі по шматку. Тетяна прискіпливо роздивлялася начинку і обережно відірвавши невеликий шматочок, поклала собі до рота, зморщилася.

Дарина спокійно жувала дивлячись кудись в одну точку, а Катя взагалі навіть не доторкнулася до страви.

- Піцца зовсім не смачна, - Тетяна відсунула від себе тарілку і запила їжу соком.

- Не правда, ти говориш маячню Таню, - Дарина поглянула на білявку. – Нормальна піцца, як завжди. Ти звикла до швейцарської кухні просто признай це.

- Швейцарія тут ні до чого! – Закотила очі під лоба білявка. – Он поглянь, - вона махнула рукою в бік рудої, - Катерина зовсім не торкалася свого шматка.

Катя, котра перебувала ніби в якомусь трансі, різко отямилася.

- Га, що? – Розгубленість читалась в її обличчі.

Дарина смикнула куточком губи, при цьому голосно хмикнула. Тетяна просто дивилася на Катю без зайвих емоцій.

- Я говорю, що ти не спробувала свій шматок, тому що піцца не смачна, - повторила Таня. – Катю ти взагалі з нами?

- Так, так, я з вами! Хто сказав, що піцца не смачна? – Катерина швидко відкусила від шматка і почала вдумливо пережовувати. – Піцца, як піцца, - через деякий час відповіла потиснувши плечами вона.

- А я про що говорила! – Стверджувально сплеснула руками Дарина, глянувши на Таню. – Ти просто стала розбалуваною дівчинкою Танечко.

- Це не так! Ти помиляєшся Дарино.

- Годі вам! – Не витримала Катя. – Ми не бачились бог знає від коли, а ви починаєте сваритися. Припиніть, - примирливо закінчила вона.

- Ти права, - Дарина відкинулась на спинку дивану і склавши руки на грудях, закинула одну ногу на іншу.

***

Після кафе Дарина зіслалася на те, що в неї є якісь термінові справи, тому швидко попрощалася і покинула дівчат, пішовши в іншому напрямку.

Накрапав дощ. Погода геть зіпсувалася і Катя з Танею замість того щоб піти до парку, пішли до Тетяни додому. Дмитро був у вітальні з мамою і коли помітив Катерину, зіскочив з місця та міцно обійняв її в знак привітання.

- Дарина така бліда, ти помітила? Вона схожа на полотно, - стурбовано мовила Тетяна. – З нею явно щось відбувається.

- Можливо, я нічого такого не помітила, - потиснула плечами Катя.

- Катю, - білявка вляглася на ліжко та склала руки на животі.

- Що таке? Я слухаю.

Тетяна дивилася на стелю скляним поглядом, вона не моргала. Говорити білявці не хотілося зовсім, адже те, що вона скаже, Катерині не сподобається взагалі. Зітхнувши, Тетяна сіла на простирадлі і вперлася в Катю поглядом.

- Я повинна дещо тобі розповісти, але Катю… Обіцяй, що після того, як я закінчу свою історію, ти не будеш тримати на мене зла.

- Я не розумію…

- Обіцяй! – З натиском мовила Тетяна, не моргаючи.

- Добре-добре, обіцяю, - Катя шоковано дивилася на подругу, такою вона ще не бачила Тетяну ні разу, але щось їй підказувало тікати геть з будинку щоб не чути того, що Таня збирається їй розповісти.

Білявка шумно перевела повітря, долоні страшенно пітніли і вона витерла їх об простирадло.

- Він взяв з мене обіцянку, що я нікому не розповім про це, тому ти нічого не знаєш, зрозуміла?

- «Він?» - Катерина підняла брови, нічого не розуміючи.

- Коли я була в Швейцарії, до мене зателефонував Антон.

Катя моргнула очима.

- Що? Антон телефонував до тебе? - Напружилася вона.

Серце рудої пропустило декілька ударів, а подих збився.

- Я здивувалася, що він телефонує саме до мене, але як виявилося, йому потрібна була допомога мого батька. Катю, Антон повернувся до Мени, він зараз в місті, - сказавши це, Тетяна відчуваючи провину за своє мовчання, відвела очі в сторону.

Катя мовчала, дівчина відчувала, як тіло починає нестерпно тремтіти, сердечний ритм відбивав неспокійні удари. Десь в глибині душі, сльози готові були вирватися на поверхню бурхливими річками.

- Ти знала і нічого мені не сказала, - завмираючим голосом заговорила Катерина. – Ти знала…

- Катю, як я вже сказала…

- Так, Антон взяв з тебе обіцянку. Господи, ти повинна була сказати мені відразу, ми ж подруги! Раніше між нами не було ніяких секретів! Що з нами сталося? Коли ми стали чимось подібним? – Істерика наростала в голосі Каті, сльози полилися з очей.

- Катю, заспокойся, - Тетяна сіла на коліна і взяла руки подруги в свої. – Ми з Дмитром були разом, коли я говорила з Антоном.

- Значить Діма теж все знає.

- Не тільки, - в голосі білявки почулося ще більше провини. – Дарина теж знає, що Антон повернувся в Мену.

- Дарина?! – Вигукнула Катя. – Ти знущаєшся з мене?!

- Ні, Катю послухай мене. Дарині я нічого не говорила, ти не уявляєш, як важко мені було приховувати це від тебе. Дарина не знає, що я говорила з Антоном по телефону. Під час розмови з нею, вона повідомила мені, що зустрілася з Антоном, вони розмовляли.

- Що? – Відчай відобразився на обличчі Каті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше