Нічний поцілунок

Розділ 27

Удар прийшовся Антону прямо по надбрівній дузі, у брюнета задзвеніло у вухах. Удар Стаса на мить вирвав його зі світу різних звуків природи і коли Антон через декілька секунд прийшов до тями, йому в обличчя, як шквал прилетів наступний удар.

Стрімко викинувши лікоть вперед, Антон з усього маху стукнув Стаса по підборіддю і того знесло в сторону. Не встиг Стас навіть зрозуміти, що сталося, як Антон вже був над ним і з усієї сили колотив його по обличчю.

Катерина перелякано спостерігала за картиною, яка розгорталася на її очах, вона не могла повірити в те, що відбувається. Жах, просто! Адже день так чудово починався. І чому чоловіки завжди все псують?

- Припиніть, годі вам! – Закричала вона, але хлопці зовсім не реагували на її слова.

Перебуваючи в повному розпачі, вона озирнулася довкола в пошуках того хто зможе їй допомогти і припинити весь цей цирк на дроті. Але поряд нікого не знайшлося і її погляд вперся в рибаків на іншому березі річки. Чоловіки з цікавістю поглядали в їхню сторону, але ні один із них не зрушив з місця щоб прийти і зупинити трикляту бійку.

Людська байдужість завжди дивувала Катерину, добре, що рибаки хоч телефони не подіставали щоб самотужки зняти на відео цікаві події.

Хоч би один допоміг! Але ні! Сидять і не ворушяться!

Розгнівана дівчина розвернулась до своїх двох красенів (в обох тепер були сильно розбиті обличчя і вони продовжували колотити один одного, як навіжені) і підбігши до них, вхопила Антона за плече та спробувала відтягнути його від Стаса, але марно. Куди крихкій ніби кришталь дівчині тягатися з дорослими хлопцями в котрих сили, як у буйволів. В доказ тієї самої сили лікоть Антона (звичайно ж випадково), прилетів Катерині прямо в обличчя. Дівчина викрикнула від болю і впала на спину, сильно подряпавши руку об камінь, що лежав поряд.

- Прокляття, - прошепотіла вона і доторкнувшись до обличчя, болісно зморщилась, а вже потім оглянула закривавлену руку.

Камінь розрізав шкіру рваною лінією з якої тепер сочилася кров. Хлопці навіть не звернули на неї увагу, вони продовжували битися, як ні в чому не бувало.

Піднявшись на ноги вона зробила останню спробу зупинити їх.

- Якщо ви зараз же не припините, я піду звідси і ви більше ніколи мене не побачите, - врівноваженим і спокійним тоном сказала вона так, щоб вони точно її почули.

Хлопці продовжували бійку.

- Добре! – Гаркнула вона і стрімкою ходою промчалась мимо них, попрямувала геть з пляжу до дороги.

Вона не плакала ні, вона злилася так, як ніколи ще не злилась. Гнів всіх богів разом переповнював її свідомість. Вона йшла не обертаючись.

- Катю! – Вигукнув їй в слід Антон.

Брюнет хотів побігти слідом за нею, але Стас перехопивши його, не пустив.

Катерина не обертаючись криво посміхнулася. Це ж треба! Помітили, що вона пішла. Ну то й добре, нехай бачать! Після чого вона перейшла на біг.

Вітер розвівав руде волосся і вона вибігла на дорогу щоб опинитися на іншій стороні вулиці, але ледь не опинилася під колесами зустрічної машини. Почувся різкий звук шин і Катя в ступорі зупинилася на місці. Розгніваний водій вискочив з переднього сидіння, його погляд кидав блискавки.

- Ти що, геть здуріла?! Куди ти лізеш? Тебе не вчили дивитися по сторонах? А якби я не встиг вчасно зупинити авто?! – Волав він на неї.

- Вибачте, вибачте я не хотіла! Я… - Вона розгублено замовкла. – Ви їдете в місто? – Раптово спокійним тоном запитала вона.

Чоловік оторопіло моргнув.

- Так, а що?

- Можете підвезти мене? Будь ласка, - благаючи попросила вона.

- Звичайно, - повів він плечем погоджуючись, - сідай.

Катя швидко підбігла до його автомобіля і на мить завагавшись, поглянула в ту сторону з якої прийшла – Стас з Антоном все ще були на пляжі, їх не було видно на горизонті і Катерина тяжко зітхнула.

- Ти сідаєш чи ні? У мене немає вагону часу щоб дочекатися, коли ти наміришся вмоститися на сидіння моєї машини, - роздратований голос чоловіка вирвав Катю з власних роздумів.

- Вибачте, - мовила і швидко сіла поряд з ним на переднє сидіння, закрила двері.

Автомобіль рушив з місця і дівчина розслаблено злягла спиною на спинку сидіння.

- Що з тобою сталося? – Запитав він вказуючи рукою на її обличчя, де під оком назрівав великий синець.

Катя гірко усміхнулася.

- Довга історія, у вас немає часу її слухати.

***

Подякувавши, Катя віддала чоловікові 50 гривень за його доброту, тому що він привіз її прямо до двору. Закривши двері машини, вона попрямувала до хвіртки і відчинивши, зайшла на територію будинку.

- Господи! – Вигукнула Оксана і відкинувши сапу в сторону, в два великих кроки опинилась поряд з донькою та схопивши її за обличчя з жахом вдивлялася в синець під оком. – Як таке трапилось? Тільки не кажи, що ти не розминулась з деревом, - серйозно поглянула на неї Оксана і прибрала руку від Катиного обличчя.

- Не звертай уваги, це лише синець, - відмахнулася руда.

- Що значить не звертай уваги?! – Сплеснула руками Оксана і вперла руки в боки. – Це він зробив? Антон поставив тобі синець?

Катя шоковано поглянула на неї.

- Що?..

- Антон приїжджав сьогодні, ми розмовляли. Ти думаєш чому я телефонувала до тебе.

- Він був тут, у нас вдома? – Шоковано перепитала Катя.

- Він хотів зустрітися з тобою. Я лише підказала йому шлях. Але якби я знала, що він втне щось подібне, я б ні за що…

- Ні, мамо! – Катя вхопилася обома руками за її руку. – Все добре. Так, синець поставив Антон, але не спеціально, а випадково. Я сама винна в цьому.

- Про що ти говориш? – Підняла брови Оксана.

- Стас приїхав на пляж і Антон також. Між ними виникла бійка. Я намагалася зупинити їх, але потрапила під удар…

- Господи, - видихнула Оксана. – Запам’ятай: ніколи не встрягай в жоловічі непорозуміння, а особливо бійки. От ти і поплатилася за свою нестриманість.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше