Розділ 29

Розлючений і п’яний Стас ввалився в двері власного будинку і в той же самий момент отримав неймовірно сильний удар по обличчю. Не втримавшись на ногах, впав на спину та покотився кубарем зі сходів.

В проході показалась пара впевнено стоячих ніг в чорних, до блиску начищених туфлях.

- Якого біса? – Стас перевернувся на бік і доторкнувся рукою до розбитої губи, пальці моментально вимазались червоним.

Піднявши голову, він ліниво посміхнувся.

Ярослав стояв на місці незворушно, руки тримав в кишенях ділових штанів, всім своїм виглядом він внушав спокій, тільки очі метали блискавки в сторону Стаса.

- Що ти робиш? – Не проговорив, а просичав крізь зуби Яр.

- О, брате мій, - розсміявся Стас, після чого почав повільно підійматися. – Я напився, вибачайте мене, - весело посміхнувся і розвів руки він.

- Я зараз говорю про Дарину і Макса, мені начхати на те, що ти випив, я звик до твого безглуздя.

Стас пирхнув він огиди.

- Якщо ти продовжиш говорити про Дарину, то мені стане зле. Ой, вже нудить, - Стас булькнув горлом і його опорожнило прямо на доріжку.

Ярослав навіть бровою не повів.

- От бачиш, що ти наробив? – Витираючи рукавом рота, подав голос Стас. – Годі розмов, це зайве, - мовив і прошкутильгав до вхідних дверей, але Ярослав зупинив його вперши свою велику долоню в грудну клітку брата.

- Ти нікуди не підеш, доки не вибачишся перед братом і не пообіцяєш мені, що перестанеш робити дурниці, - серйозно прохрипів Ярослав.

- Добре, обіцяю, - Стас зробив реверанс, котрий нагадував швидше знущання ніж щось путнє. – А тепер пропусти мене, мені потрібен холодний душ і тепла постіль.

Яр демонстративно відійшов в сторону і відвернув обличчя вбік, а Стас тим часом прошмигнув на територію коридору. Але потім зупинився і швидко повернувся назад. Ярослав очікуючи вдивлявся йому в обличчя.

- Знаєш Яре, ти просто неймовірний! – Вигукнув Стас. – Дарина ледве не лишила мене життя, а ти приймаєш її сторону?

Ярослав провів рукою по волоссю.

- Я був готовий вбити її рівно до тих пір, доки не почув іншу частину історії. Ти чудово знаєш про моє табу. Я проти того щоб сторонні втручалися в чужі відносини, я не терплю подібної поведінки, - крізь зуби говорив Яр.

- Мене можна зрозуміти, чому я так вчинив, - пробурмотів неохоче Стас. – Я не збираюся вибачатися.

Яр схопив брата за петельки і з силою тряхнув.

- Ні, ти попросиш вибачення брате.

- І не подумаю, - стояв на своєму Стас. – Можеш прикінчити мене на місці, але я нізащо не стану принижуватися перед молодшим братом.

- Скажи мені одне Стасе, - Яр розтиснув руки, відпускаючи його, - ти заслужив те, що з тобою вчинила Дарина?

Стас примружено поглянув на обличчя брата.

- Я ніколи не признаю цього, навіть якщо і заслуговую.

- Зрозуміло, значить винен. Забирайся геть Стасе, не хочу тебе сьогодні бачити.

***

Літнє кафе манило ароматами кави та свіжої випічки. Відвідувачів вдень було не дуже багато, а от під вечір вільного столика було знайти важко. Тому подруги прийшли туди при світлі дня і спокійно розмістилися на вільному місці. Катерина з Тетяною сиділи за столиком і куштували ванільне морозиво.

- Можливо тобі треба взяти перерив? – Невинно кліпаючи очима запитала Таня. – Стосунки з хлопцями витягують всі сили з нашого жіночого організму, а все через те, що у чоловіків немає совісті.

- Ти не права, - негативно покрутила головою Катерина. – Не всі чоловіки однакові, не потрібно згрібати всіх до однієї купи.

- Одна людина і тисяча відчуттів, - томно протягла Таня, замріяно відкинувши голову назад. – Ти права, важко знайти однакових по характеру чоловіків, але чомусь тобі попадаються тільки пришелепкуваті.

Руда припинила куштувати морозиво і склала руки на стіл.

-Знаєш, що саме гірше в боротьбі з залежністю? – Запитала Катерина і сама ж відповіла, - коли дія завершується і приходить час пік відміни, саме тоді починається страх, що ти не зможеш витримати. Ейфорії більше немає, є тільки жахливі відчуття, котрі з часом проходять.

- І до чого ти ведеш? – Ліниво запитала білявка.

- Антон був і залишається до сих пір моєю залежністю, тепер до нього приєднався ще й Стас… Але я відчуваю, що дія завершується і…

- Тобі гидко, - закінчила за подругу білявка. – Не хвилюйся, ти сама сказала, що з часом все пройде. Любовний трикутник не може призвести до чогось хорошого. Тобі було важко примиритися з відсутністю Антона, але тепер він повернувся і хоче твою душу та серце. А ти віддала їх іншому. Ти не боїшся, що можеш повторити історію Дарини?

- Не думаю, що Стас мені зраджує.

- А якщо в нього є інша?

- Я в цьому сумніваюся, - смикнула підборіддям Катерина.

- Стас викликає в тобі почуття любові? – Запитала Таня і примружено поглянула на Катю.

- Я не впевнена в цьому, - в голосі рудої прозвучав сумнів.

- А Антон? – Ще сильніше примружилася Тетяна.

- Так, - без вагань відповіла Катя. – Я кохала його і кохаю, мої почуття до нього не змінилися.

- Тоді в чому справа Катю?! – Вигукнула Таня і подалася вперед на стільці. – Кидай Стаса і будь з тим на кого чекала всі ці довгі дні.

Катя невпевнено стиснула губи.

- Я не знаю Таню, не знаю чи хочу цього.

Почувся протяжний Танин видих.

- Катю, якщо я продовжу й далі розмовляти з тобою на цю тему, у мене станеться зрив мозку. Ти просто неможлива! Як з тобою говорити, коли ти мене навіть слухати не хочеш?

Руда сиділа мовчки, її погляд почав блукати в натовпі людей, котрі проходили мимо них. Вона дійсно не знала чого хоче. Антон?.. Стас?.. Чи може взагалі ніхто із них?

- От я наприклад, вибрала Дмитра і не шкодую про свій вибір! Він дійсно той хлопець який мені завжди був потрібен! Раніше я робила суцільні помилки і задивсялася тільки на красунчиків, а тепер ні! Коли на моєму горизонті з’являється хтось неймовірно красивий, я стрімко біжу геть, або проганяю його зі свого шляху. Я не повинна вестися на гарненьке чоловіче личко… - Говорила Тетяна.