Розділ 46

Світло софітів різнокольоровими барвами пронизувало танцпол, люди рухалися в такт музиці, піддаючись атмосфері вечора. Подруги взявшись за руки одна за одною пританцьовуючи опинилися в центрі залу. Вдихнувши поглибше, Катя спробувала розслабитися. Дарина вистрибувала рухаючи руками в повітрі, а Таня стояла на місті просто хитаючи головою.

- Давай сміливіше! – Схопивши Тетяну за руки Дарина почала витанцьовувати затягуючи білявку в атмосферу танцю.

- Настрій не той Дарино! – Проскиглила Таня.

- Нам всим це потрібно, розумієш? Тобі, мені, Дарині, - Катя обійняла подруг за плечі рухаючи стегнами в такт пісні.

Спробувавши підлаштуватись під танцювальний настрій Катерини, Тетяна також почала рухати стегнами, після чого підняла руки в повітря над головою. Волосся білявки розвівалося від її рухів, нарешті їй вдалося розслабитися.

- Якщо Дмитро хоче забути про тебе, то забудь про нього і ти також. Не пригнічуй себе, будь простішою, - мовила усміхнено Дарина.

- Я спробую, - погодилась білявка.

Світло софітів діяло на подруг якось магічно, кожна змогла абстрагуватися від поганих думок, а особливо від того, що сталося. Дарина весь час посміхалася, закриваючи очі від задоволення.

- Що це за пісня? – Запитала брюнетка. – Я жодного разу її не чула.

- А я чула! – Мовила Таня. – Пісня стара, приблизно 2000-х років. Я помітила, що сьогодні вечір ностальгії, тому що вся музика яка грає, не сучасна. Як же вона називається? – Наморщила лоба білявка пригадуючи назву пісні під котру вони танцювали.

- Я не знаю, - потиснула плечами Катя.

- Я теж, - розсміялася Дарина.

- Стоп! Пригадала! Я згадала. Пісня називається «Sarah Hudson – Safe», - вигукнула білявка.

- Все рівно не чула. Мені це ні про що не говорить, - стиснула губи Катя. – Але пісня чудова.

- Ох, які ж ви необізнані, - глузливо проспівала Таня переступаючи з ноги на ногу та тріпаючи волосся в повітрі.

Дарина протягла руки до Каті і зображуючи з себе богиню, зробила граційний жест руками, котрий перейшов хвилею на її плечі, стегна і ноги. Катя дивлячись на це все, розсміялася.

- Ти неймовірна! – Розсміялася руда, спробувавши повторити за Дариною хвилеобразний рух, але їй не вдалося і вона розсміялася ще гучніше. – У мене не виходить!

- Як це так?! – Вирячила очі Дарина. – Вчителька танців не може виконати елементарну хвилю? Я на сп’янілу голову та зробила це!

Таня нахилилася до дівчат.

- Може в цьому і справа? Просто Каті потрібно трохи більше випити? А ти спробуй Даринко цю саму хвилю зробити на тверезу голову, може і в тебе не вийде?!

- Йди до біса Танько! – Сміялася Дарина.

Обійнявши Катю за плечі, Таня підморгнула їй.

- Бачу настрій у тебе поліпшився, то добре, - білозубо усміхнулась Тані Катя. – У мене влітку майже не буде роботи, школярі на канікулах, а літня група із жінок середнього віку почне збиратися тільки з середини літа, - спохмурніла Катерина.

- Але ж ти не втратила навиків танцю за один день, - поважним тоном підмітила Дарина.

- Не втратила. Гей! Погляньте на того красунчика в салатовому спортивному костюмі, - Катя вказувала на хлопця, котрий стояв до них спиною в декількох метрах.

Дарина з Танею зацікавлено поглянули в ту сторону.

- І справді, - протягла Таня оцінюючи широку спину брюнета.

Дарина примружила очі, щось в постаті цього хлопця здалося їй знайомим.

- Катю, - брюнетка стукнула тильною стороною долоні руду по руці. – Йди до столу і забери наші сумочки.

Катерина незрозуміло перевела на неї погляд.

- Чого це?

- Йди кажу! – Шикнула у відповідь Дарина. – Потім поясню.

- Ні, поясни зараз, - капризно встрягла в розмову Таня і поставила руки на талію. – Хто він? Ти його знаєш?

- Звичайно знаю! Ми всі його знаєм. То мій Максим.

- Що? – Вирячила очі Катя. – Тоді чому ти хочеш піти? Ходімо до нього!

- Ні, я ще не готова з ним розмовляти. Краще ходімо звідси доки він нас не помітив, - рішуче мовила Дарина.

- Твоя правда, - погодилась білявка. – Якщо Макс тут, то його брати також можуть бути десь поряд. Краще не ризикувати.

- Як це мені вдалося не впізнати Максима? Багатим буде, - насупилася Катя.

- Він і без того багатий. Ходімо вже, - Тетяна взяла Дарину під руку і попрямувала до виходу.

- Почекайте! – Вигукнула Катя. – Я ж не забрала наші речі.

- А я швидко куплю в барі пляшку шампанського, - сказала Дарина.

- Гаразд, тільки швидше! – Наголосила Таня.

Катерина обережно підкралася до столу за яким вони сиділи, згребла в руки три сумочки і стрімголов кинулася до подруг. Коли Дарина отримала свою сумку, то не гаючи часу поспішила до бармена і замовила шампанське. Покидали клуб дівчата обережно, наскільки це було можливо. Дарина перша, за нею Таня, Катя була останньою. На ходу руда обернулась і саме в цей момент Максим повернувся і вони зустрілись очима. Перелякавшись, Катя стрімко відвернулась і покинула стіни закладу.

- О чорт! – Вилаялася руда.

- Ти щось забула в клубі? – Стурбовано поглянула на шоковане обличчя Каті Таня.

- Здається він побачив мене, - мертвим голосом повідомила Катя, оглядаючи подруг.

- Нізащо! – Насупилася Дарина і поглянула на вхідні двері, котрі залишалися нерухомими. – Ходімо звідси!

Троє подруг, у світлі вуличних ліхтарів поспішили геть, подалі від «Вісімки». Лавка в парку стала для них чудовим пристанищем, там вони і вирішили залишитися. Тримаючись рукою за свій бік, котрий різало, як ножем, Дарина плюхнулась на білу поверхню лавочки та перевела подих.

- Я не хочу бачити Макса, - Дарина відкоркувала пляшку і зробила ковток.

- Боїшся, що він віддасть тебе своїм братам? – Підняла брови Таня, беручи в руку пляшку, яку Дарина тепер передала їй.

- Боюся, що в нього через мене виникнуть проблеми. Макс любить мене, а його брати мене ненавидять. Страшно подумати, що буде, коли вони дізнаються, що зі мною все добре і що Макс приховував від них правду.