Розділ 56

- День міста? Думаєш буде весело? – Скептично підняла брови Дарина, сидячи на простирадлі в парку разом з подругами.

- Я не хочу йти, - Катерина вирвала травинку з газону і почала крутити її між пальцями, роздивляючись. – Знову та ж сама програма свята, нічого нового.

Білявка хитро примружилась.

- Ти не знаєш цього точно. До того ж, буде весело! Феєрверки, продаж солодощів і сувенірів, святковий концерт, нічна дискотека для молоді. Думаю варто піти.

Хмикнувши, Дарина лягла на спину і тепер її погляд дивився точно в блакитне небо на котрому не було ні хмаринки.

- Катя права, все як зазвичай. Нічого нам там робити. Чи ти не бачила тих п’яних обличь, що так хочеш піти? Невже скучаєш за ними?

- Хлопці на підпитку мене ніколи не цікавили, - виразила своє невдоволення Таня.

- А от ти, будеш їх цікавити ще й як. Дмитрові прийдеться несолодко, весь час відганяти від тебе хлопців, - хмикнула усміхнено Дарина.

- Я й сама в змозі сказати «ні», якщо таке знадобиться, - сердито відкинувши волосся, білявка відвернула обличчя в сторону.

Дарина лише розсміялася на її слова, а потім сказала:

- Я і Макс плануємо поїхати за кордон, але я ще точно не вирішила в яку саме країну. Філософ зараз знаходиться в роздумах.

- Назавжди? – Шоковано підняла брови Таня.

- На відпочинок, - їдко вимовила Дарина, кинувши на білявку невдоволений погляд за Танину дурість.

- В такому разі – це гарна новина. Ви повинні поїхати за кордон, відпочинок піде вам двом на користь. А самим кращим буде те, що поряд з вами не буде Стаса, - задоволено усміхнулась Таня.

- І Ярослава, - підтримала Катя.

- Точно! Я взагалі забула про нього, - розсміялася Таня.

Несподівано поряд з ними виникла юна дівчина років 16, з яскраво-рудим волоссям, в руках у неї була якась тека.

- Доброго дня! Ви не бажаєте долучитися до приготувань на честь «Дня міста»? Кожен може внести свій вклад прикрашаючи вулиці, - привітно мовила вона.

Дарина сіла склавши лікті на коліна, потім перевела погляд на людей вдалині, котрі займалися тими самими приготуваннями і знову поглянула на дівчину.

- Дякую дорогенька, але нам начхати. Думаю ми з моїми подругами вже занадто старі для того щоб стрибати по драбині з гірляндами в руках поміж деревами та стовпами.

Дівчина вимушено усміхнулась, смикнула підборіддям.

- Думаю, тут немає справи у віці, тут справа залежить від власного бажання допомогти. Якщо бажання є – буде допомога, а якщо його нема…

- Так, забирайся геть звідси. – Різко обірвала її Дарина, невдоволено зиркаючи на школярку. – В нас і без вашої особливої події проблем вистачає. Крім того, я не збираюся бути присутньою на цьому святі.

Нічого не сказавши, дівчина лише згідно хитнула головою і хутко зникла з поля зору.

Таня перевела на Дарину обурливий погляд.

- Що?! – Не витримала Дарина погляд білявки.

- Ти могла бути хоч трохи привітнішою, - мовила Таня. – Дівчина ні в чому не винна. Наші проблеми її не стосуються.

- Справа не в тому, стосуються чи ні! Ніхто не має права критикувати мене за те, чого я не бажаю робити, особливо якесь дівчисько, котре набагато менше за мене! – Майже гаркнула Дарина.

- Добре, добре, я зрозуміла, - примирливо виставила перед собою долоні Тетяна.

***

Наступного дня в повітрі пахло солодощами, випічкою та цукровою ватою. Дарина зморщила носа від всіх цих ароматів, а натовп людей котрий зібрався в самому центрі міста міг будь-кого довести до сказу.

Сьогодні на День міста, їхня компанія була в повному складі. Тетяна на вигляд щаслива і весела, так і липла до Діминого плеча, а от Катя з Антоном виглядали напрочуд серйозно. Точно так само серйозно виглядав і Максим, Дарина взяла його за руку, зазираючи в очі.

- Де твої брати? – Запитала.

- Повинні бути десь тут. Принаймні, коли я виходив з дому, вони ще тільки збиралися, - повідомив Максим. – Давай забудемо про них хоча б на деякий час, - попросив він.

Антон уважно дивився навколо себе, намагаючись щось розгледіти серед людей, чи когось. Брюнет нервово прикусив внутрішню сторону щоки і тут же завмер, коли піймав на собі погляд однієї людини. Прямо на нього дивився Генадій Величко, було таке враження, що поліцейський спостерігає за ним вже далеко не одну хвилину. Не показуючи власне хвилювання брюнет відвернувся до інших. В думках був лише план, котрий він обдумував не одну ніч.

Дарина помітила переміну в обличчі Антона, тому підійшла до нього.

- З тобою все добре? – Запитала стурбовано.

- Не зовсім, але неодмінно буде, якщо ви всі до мене прислухаєтеся, - тихо мовив він.

- Всі? – Незрозуміла Дарина.

- Мені треба з вами дещо обговорити. Збери всіх за літньою естрадою, - Антон недбало махнув руками. – І Дарино? За нами стежать, тому будь обережна.

- Хто стежить? – Ще більше розгубилася вона.

- Поводь себе як зазвичай і не дивись по сторонах. Неподалік від нас Величко, він мене помітив і мені не подобається яким поглядом цей коп на мене дивився.

- Я зрозуміла, - хитнула головою вона.

- Зустрічаємося там через хвилин 10, - мовив Антон і подався прямо в натовп.

На сцені виступав спеціально запрошений гурт, гучно лунала весела пісня, а люди підспівуючи виконавцям танцювали біля естради. Антон повільно просувався поміж людьми, перед кимось вибачився, хтось вибачився перед ним, коли виникало випадкове зіткнення. За естрадою теж були люди, але доволі мало. Здавалося, що всі були зайняті чисто власними справами і ніхто ні на кого не звертав уваги.

- Навіщо ми тут? – Запитав Дмитро, без емоційно роздивляючись людей неподалік.

Антон видихнув.

- Мені потрібна допомога, допомога кожного з вас. Величко стежить за нами, тому ми повинні працювати разом.

Макс пожвавішав.

- У нас проблеми?

- Поки що ні, але скоро можуть виникнути. Якщо все обійдеться, ми можемо дякувати богові, що буря минула нас, але про всяк випадок у нас повинен бути запасний вихід, - рішуче повідомив Антон. – І я навіть знаю який.