Глава 11. Лікарня

Прокинувшись від загального шуму лікарняних коридорів, помічаю, що почуваюся набагато краще. Повільно встаю з ліжка та йду вмиватися. У дзеркалі бачу синє перенісся та бардові набряклі губи, з болючою застиглою кров'яною кіркою. З дотиком води кожна тріщина боляче пече. Волосся неохайно лежить на плечах, змахую його, оскільки зав'язати немає чим.

За вікном тільки починається ранок. Вулиці припорошені снігом, немов білим килимом. Чую, як за спиною відчиняються двері. Це лікар.

— Доброго ранку, міс Мілтон. Я доктор Майкл Холл. Учора заходив до вас.

— Пам'ятаю, але ім'я, ні.

— Що ж, тоді приємно познайомитися, — привітно всміхається, оголюючи ідеально рівні зуби. — Радий бачити, що ви вже не в ліжку. Як самопочуття?

— Нормально. Тільки слабкість у ногах. Коли можу їхати додому?

— Нам потрібно зробити КТ-коронарографію, щоб виключити ускладнення або не пропустити причину ваших нападів. Перевіримо серце, клапани, стан висхідної аорти та стінки артерій. Ми отримаємо тривимірну реконструкцію, по якій зможемо зробити клінічні висновки. Якщо все буде в порядку, поїдете після процедури додому.

— Це, напевно, дорога маніпуляція? Моя страховка може не покрити витрати.

— Дороге подальше оперативне втручання, раптом воно буде потрібне. Але, давайте не забігатимемо вперед, а спочатку все зробимо.

— Добре. Я підпишу папери.

Черкаю ручкою в теці та знову повертаюся до вікна. З тумбочки дістаю телефон, набираю Марка. У нього зараз вечір.

— Привіт, — губи починають тремтіти в очікуванні його голосу.

— Привіт, Несса. Я тільки додому нещодавно прийшов. Як справи? — спокійно відповідає.

— Я в лікарні.

— Що сталося? — гостра фраза, немов бачу вираз його обличчя. Немов зараз яскраво-червоні губи щільно стиснуті, а погляд прицільний та насторожений.

— Був серцевий напад, — розгублено пояснюю, він мовчить. — Вже легше, але треба робити обстеження.

Незручно, страшно та соромно говорити з ним.

— Давай зателефоную мамі, нехай приїде, допоможе тобі? — занадто серйозно пропонує Марк.

— Не треба. Можливо, після процедури, додому одразу поїду, так що, впораюся. Не тривож її даремно.

— Гаразд. Триматимеш мене в курсі? — м'якше запитує.

— Угу.

— Дуже болить? — голос затихає та стає колишнім, таким до болю рідним, люблячим.

— Ні, вже не болить. Не хвилюйся! — примружуюся, щоб не заплакати.

— Якщо буде щось відомо, будь ласка, зателефонуй. Чекатиму.

— Добре. Бувай. У мене зараз вимкнеться зв'язок, — чую в трубці короткі сигнали.

— Бувай. Не розкисай, сонечко. Я кохаю тебе! — розрізає душу ласкавим тоном.

— Дякую.

Вимикаю телефон. Почуваюся самотньо. Дивлюся на білий настінний годинник, в надії, що стрілки стукатимуть швидше, й Девід скоріше буде поряд.

Ближче до обіду набираю Джилліан.

— Алло, Несс, привіт! Як ти?

— Привіт, нормально. Тобі Девід телефонував? — цікаво, яка причина того, що вона не приїхала?

— Так, він сказав, що ви їдете у швидкій допомозі до лікарні. Що з тобою сталося?

— Серцевий напад. Ти приїдеш? — хотілося б побачити її.

— Не зможу, подруго. Знаєш, як пригнічують лікарні. Я приїду тебе навідати вдома.

Подруга? Що входить в це поняття? Випити разом, коли на душі погано? Чи порадіти за іншого в момент успіху? Можливо, це така ж турбота один про одного, як і у закоханих? Можливо, дружба полягає в чомусь важливішому, ніж слова. Вона, як і кохання, вимагає жертв.

Будь-які щирі стосунки — це взаємна жертва. Ти робиш крок назустріч, до тебе назустріч роблять два. І так нескінченно. Якщо кроки робить тільки один, це не жертва, це порожня розтрата.

— Добре, Джил. Тоді побачимося після виписки, — кладу трубку.

Остання людина, яка була поруч, відвертається від мене в скрутну хвилину.

У палату заходить доктор Холл, разом з ним дві медсестри.

— Міс Мілтон, треба провести попередній огляд, а потім транспортувати вас у рентген-операційну. Раніше процедуру коронарографії робили через стегнову артерію, але цей метод небезпечніший та можуть виникати ускладнення. Тому, ми порадилися з колегами й прийняли рішення, що для вас буде кращим провести радіальний доступ. Ми знеболюємо місце уколу, проводимо катетер через променеву артерію передпліччя, вводимо контрастну речовину та приступаємо до дослідження. Процедура не займе більш ніж пів години. Вже завтра, якщо все буде в порядку, поїдете додому. Сьогодні потрібно залишитися під наглядом. Якщо є питання, запитуйте.

— Все зрозуміло. Коли процедура? — хочу скоріше закінчити з цим всім та опинитися вдома. Лікувальні маніпуляції не лякають. Мене лякає почуття самотності.

— За годину. Сестри зроблять забір крові на загальний та біохімічний аналіз, коагулограму, групу та резус. Лабораторія знаходиться при лікарні, результати будуть готові швидко.