Глава 21. Уникнення сварки

Джилліан широко всміхається, міцно обіймаючи мене. Я вже почала забувати солодкий аромат її парфумів.

— Як ми давно не бачилися! Ти зовсім зникла, Несс. Я подумала, що наша дружба закінчилася.

— Ми все літо провели в поїздках. Були в Нью-Йорку, я навчилася керувати мотоциклом, — очі подруги округлилися від подиву. — Ви більше не працюєте з Девідом в одній трупі?

— Більше ні, я буду йти з театру. З двома дівчатами будемо запускати музичне тріо. Продюсера знайшли, справа залишилася в часі. Запишемо перший альбом, поїдемо в турне. Буде не до театру.

— Я рада за тебе!

До нас підходить офіціант, ставить кілька келихів холодного пива. Як давно я не була в барі "Gemini". Немов повернулася в минуле. Тут багато що змінилося в інтер'єрі, тепер переважають червоні та чорні кольори. Нижній поверх вже працює, рух клієнтів не припиняється. На моєму місці в барі тепер працює Кері. Він був радий, побачивши мене. Не припиняю насолоджуватися давно забутими відчуттями легкості та безтурботності.

— Як це Девід тебе відпустив зі мною гуляти? — єхидно промовляє Джил. Відвикла від її почуття гумору.

— Він зробив мені пропозицію... — червонію та тихенько кажу, дивлячись на пишну піну в келиху.

— Та ти що! — голосно скрикує, плескаючи у долоні так, що до нас обертаються люди. — Він все-таки заманив тебе у свої окови!

— Нікуди він мене не заманив...

— Коли весілля?

— Ми не обговорювали ще. Це вчора відбулося. Ми сильно посварилися, через те, що він не відпускав мене гуляти. Я висловила йому все. Напевно, даремно.

— Нічого не даремно! — гарчить Джил. — Ти й так дуже терпляча до оточення. То що, готова вийти за нього?

— Збираєшся відмовляти? — питаю, згадуючи, через що ми припинили спілкуватися. Вона червоніє та замовкає.

— Ні, не збираюся. Я рада за тебе! Сподіваюся, що ти будеш з ним щаслива.

— Сумніваєшся?

— Забудьмо про те, що було, будь ласка. Так, сумніваюся, тому що ти сильно змінилася, не в кращу сторону. Ти бачила, як схудла? Ти взагалі їси?

— Їм, але мало.

— А з роботою як? — ох, моя цікава Джил. — Влаштувалася?

— Ні, знову на мілині. Вчора була остання справа.

— Бернард не зміг допомогти?

— На жаль, ні.

— А статті, ти ще пишеш?

Сумно замовкаю, хитаючи головою. Тема, з-за якої вчора плакала. Джилліан скрушно зітхає:

— Що ж тобі так не щастить, га?

— Хотілося б, щоб інакше все було...

— Гаразд, подруго, не люблю тебе кислу. Випиймо за довгоочікувану зустріч!

У кишені вібрує телефон. Девід.

— Алло!

— Привіт. Ти ще з Джил?

— Так, ми в барі, в тому, де я раніше працювала, — у трубці секундна тиша. Думає.

— Багато вже випили? — з легким сміхом питає, не змушуючи хвилюватися.

— Два келихи. А ти де?

— Поки ти відпочиваєш, я теж вирішив зустрітися з друзями у гаражі.

— Це добре, посидиш, поговориш з хлопцями. Не пий багато, — жартую, — тобі не можна, ти знаєш. А хто там з тобою?

— Вінсент та Гаррі.

Не дуже задоволена почутим. Гаррі мені не подобається. Він багато п'є, лається матом, жартує дурними та вульгарними жартами, навіть в мою адресу. Після випивки його постійно тягне на пригоди або на мордобій. Найнеприємніше те, що Девід піддається його впливу, сміється з маячні та не може відмовити черговій порції віскі. У Гаррі важкий погляд, ніби обухом по голові. Здається, що він сміється з тебе, наче ти клоун або нікчема, що не заслуговує поваги.

Вінсент абсолютно інший. Близький друг Девіда, відкритий та щирий, з добрими очима, високий, з чорними волоссям та борідкою. Ми з ним не раз відверто розмовляли. У нього було складне дитинство та тривожна юність, бо я добре відчула його душу в сумних оповіданнях. Коли Девід з ним зустрічається, я абсолютно спокійна, впевнена, що вони нікуди не влізуть, нікого не будуть провокувати на конфлікт.

Але, чорт, Гаррі! Навіщо він покликав цього мерзенного хлопця? Доводиться боротися зі злістю, адже ще вчора я обурювалася, що він не дає мені свободи. А сама що зараз роблю? Ех, відчуває моє серце, буде щось...

— Добре, Девіде. Тільки, будь ласка, не пий багато віскі, — чую в трубці сміх.

— Та тут "Jack daniel's", як я можу багато не пити? — знову сміх за кадром, кривлю губи. Девід любить віскі, а особливо цього бренду.

— Гаразд, Несс, не бійся. Давай по останньому келиху та їдь до нас.

— Я хотіла з подругою погуляти. Зі своєю. А не з твоїми.

— Буду чекати тебе через годину, зрозуміла? — сміх та гудки.

Зціпила зуби, намагаючись утримати роздратування.

— Що таке, Несс? — схвильовано запитує Джил. — Все гаразд?