розділ №9

всім привіт) сьогодні виходить 2 глави вони дістатньо виликі.

багато відома книга "краш" буде зново опоблікована в форматі 18+

так, що не переживайте авторка викладе її тільки заради Вас

РОЗДІЛ №9

Прокинулася я від того, що на мене хтось дивився.

Ах да як же я не догадалася це був… хто?

Ви зараз подумали, що це був Алекс але ні це був його старший брат Майкл…

що він в біса тут забув?!

 -щось не так? Що ти на мене вилупився?! – як тільки зрозуміла, що то він почала повишати  тон.

-що ти тут забула? – єхидною посмішкою спокійно казав.

-тещо потрібно. Я лежу в лікарні, а не ти і кого хочу того і лишаю! – Алекс захищав мене як це приємно)

-ок. Як хочиш! – Майкл вийшов і бахнув дверми

-чому ти мене не розбудив?!

-ти так солодко спала…

-і що?! Ти знав, що Майкл мене не навидить! І ти знав, що він приїде! Міг би розбудити!

Він промовчав і наклонився обняв та поцілував мене в носик…

Це так мило з його сторони

Він почав розмову від якої в мене похолонуло все в серединні.

-я давно мав це сказати, але мені потрібно було дізнатися чи це взаємно… - так стоп він, що хоче признатися мені в кохані?) яка я буду рада якщо це те про що я подумала

-ну… - він зробив паузу від якої в мене пройшлися приємні мурашки по тілу. – і… вибач просто в мене не було таких почуттів. Навпаки мені завжди це казали

-отже? Не тями… - я вже не могла втерпіти…

-ти…мені… кхе-кхе  - він прокашлявся а потім щиро мені посміхнувся – по…добаєшся…

-УРА-А-А-А!

-так це взаємно? – схвильовано питав юнак

-ТАК-ТАК-ТАК! – я можна сказати скакала на краваті…

-воу воу звідки радості? – він нахилився та поцілував мене в губи… 

Вони в нього були солодкі як мед чи варення. В його очах горів вогонь. Ми зупинилися коли нам не вистачало повітря…

Вже був обід нам принесли їсти. Сьогодні в нас була картопляне пюре, сардельки та апельсиновий сік.

Я погодувала свого. Ура! Я можу вже казати, що він МІЙ!

Поївши я почала збиратися в гуртожиток, адже мені потрібно було передягнутися…

-ти куди?! Ти мене залишаєш? – він вилупився на мене ніби ми більше ніколи більше не побачимся.

-ну якщо чесно, то так…

-що? Ти правда кидаєш мене? – він звів свої брови. Він такий був смішний в цей момент.

-ні ти, що ніколи в житті, адже ти мені дорогий) я просто хотіла сходити за одягом та зустрітися з Нікою

-окей, тоді іди. Тільки не надовго а то я буду переживати)

Я взяла речі і поцілувала його в лобик.

Я цілий тиждень не говорила з батьками. Мої батьки живуть в Черкасах. Маму звуть Еілін татка Ніколас. Так в моїх батьків достатньо дивні імена так і живемо.

-привіт дівчинко моя!) – я через голос зрозуміла, що вона посміхається.

Як же я скучила за ними…

-привіт) ви як ?)

-все добре, тата підвищили) ось має приїхати. А ти як ?

-в мене все чудово, ходжу на пари – я не хотіла розказувати про лікарню і про вечеринки

Ми ще трішки поговорили я як раз  прийшла в гуртожиток.  Я переодягнулася і пішла з Нікою в парк.       

 Ми гуляли до 20.00, а потім я викликала таксі та поїхала в лікарню .

Зайшовши я побачила Алекс вже засинає тільки якби я зайшла на 10 хвилин пізніше, то я б не потривожила його сон.

-привіт… - я вже чикала, що він почне вичитувати мене адже зимою швидко темніє.

-так де ти була?! Ти, що не бачиш що на дворі вже темно?! – він так говорив ніби мій тато! – я  переживаю за тебе, не роби так більше ладно?

-гаразд – я підійшла до нього та поцілувала його лобик. На моє здивування моя краватка вже стояла прямісінько коло його.

Через місяць…

-мене сьогодні виписують – я хотіла тільки сказати, що дуже рада за нього – зачекай) а ще ти переїжаєш до мене в квартиру)

-УРА!) ти не перестаєш мене радувати.

В обід ми почали збирати наші речі, мої речей було не менше адже за цей місяць я багато чого сюди привезла. В 5 годин вечора ми вже сиділи в його авто (в сірому Поршу)  його квартира була в центрі міста на 12 поверсі. Його квартира була дуже велика. Ніби будинок. Як потім я дізналася сюди не попаде буть-хто тільки мешканці.