Глава 12 (5) від 21.08

Залишок дня пройшов у праці, зате ввечері стомлену кількістю справ Христину чекав сюрприз.

– Сподіваюся, у тебе немає ніяких планів на вечір, тому що нам потрібно бути присутніми на одному заході, – приголомшив Роман.

– Н-на якому ще заході? – остовпіла Христя.

Ні, вона не готова сьогодні кудись іти. У неї ще замало кваліфікації. Вона... Паніка поступово просочувалася назовні.

– Я передбачав таку реакцію, тому сказав тобі тільки зараз. Інакше б ти цілий день трусилася і не змогла нормально працювати, – секретар дбайливо поплескав її по плечу.

– Так що там за захід? – в роті пересохло. – Будемо підписувати якийсь контракт?

– Ні. Всього лише день народження одного з клієнтів... важливих клієнтів, тому виглядати потрібно належно.

«Всього лише день народження?! Та у багатіїв такі свята обставляються куди краще за корпоративи!»

Роман завіз Христину додому, де вона переодягнулася в нову чорну ділову сукню, подаровану генеральним. А що, і строго, і зі смаком. Нові туфельки були вже досить розношені, щоб не зробити неприємних сюрпризів. На зміну великій сумці прийшла маленька. Волосся було на швидку руку злегка збризнуте лаком з ефектом блиску. Макіяж залишився тим же, що і був (тобто майже ніяким), бо Олексій Вікторович свої вимоги в цьому плані не відміняв. Її завдання відтіняти шефа, а не виставляти себе напоказ. Все, тепер можна вирушати.

– Мамусю, я буду пізно, на вечерю не чекайте, – вона вискочила за двері.

Секретар терпляче чекав біля під'їзду, опустивши в машині скло і щось читаючи на планшеті. Христина прошмигнула на переднє сидіння і терпляче чекала, коли колега закінчить роботу.

– Ми не будемо заїжджати в офіс і зустрінемося з Олексієм Вікторовичем вже на місці, – нарешті проінформував чоловік, відклав планшет і завів мотор.

Як не дивно, Петро Васильович (той самий важливий клієнт) виявився чоловіком сучасним і зняв для заходу караоке-зал. Просторе приміщення було прикрашене відповідно до урочистого приводу і радувало око свіжими квітами на сервірованих столиках, хитромудрими композиціями з повітряних кульок і гірляндами з кольорового паперу, підсвіченими безліччю вогнів. У дальньому кінці, наскільки можна було розгледіти через натовп гостей, розташовувалася невелика сцена зі світломузикою.

Зараз народ безладно пересувався по залу. Знайомі вітали знайомих, хтось із кимось тільки знайомився. Але, як повідомив секретар, трохи пізніше всі розсядуться за столи, розставлені по периметру, і почнеться урочиста частина, під час якої будуть і виступи на сцені для бажаючих продемонструвати свої вокальні дані, і танці. На святі Христина побачила багато відомих і могутніх людей, імена і рід занять яких напівголосно підказував Роман. Христя помітила навіть пару депутатів, так що вона мріяла злитися з обстановкою і не відсвічувати. Тільки куди там!

Керівництву компанії необхідно було привітати іменинника, тому там, де знаходився Олексій Вікторович, доводилося бути і Христині. Петро Васильович у свої явно за шістдесят міг похвалитися відсутністю пивного животика, а його лисина в оточенні окремих русо-сріблястих завитків виблискувала у світлі вогнів. Він тримався по-хазяйськи, але доброзичливо, і гендиректора зустрів як кращого друга.