Не для сторонніх очей...

Глава 15 (5) від 02.09 (2)

– Я вранці розмовляв з Олексієм Вікторовичем. Гадаю, ще тиждень ваш знайда побуде у нас, а наступної суботи можна буде забрати, – підтвердив її здогадки ветеринар. – Тільки як його записати в картотеці? Потрібно дати ім'я.

– А що з цього приводу сказав Олексій Вікторович?

– Запропонував, щоб ви щось вигадали. Є варіанти? – підняв кущисті брови чоловік.

– Тоді... нехай буде Греєм, він весь такий сіренький... – вирішила Христина.

– Грей так Грей, гарне ім'я, сильне.

Поки Іван вирішував з ветеринаром фінансові питання, вона гладила маленького пухнастика і знайомила його з Муріком, який, сидячи в перенесосці, визирав у вікно і сіпав хвостом. От ревнивець!

На зворотному шляху Мур трохи відтанув і навіть ткнувся носом в руку Христини, яку вона просунула у віконце, щоб його приголубити. Ну і славно, хоча вдома все одно потрібно буде пригостити його ласощами, придбаними в міні-магазинчику клініки, які Петро Максимович дозволив дати ближче до вечора.

Ваня вів машину акуратно, був приємним співрозмовником, та і людиною явно хорошею, але Христина все ж відчувала змішане з вдячністю розчарування. Ех, досить себе обманювати, вона дуже чекала цієї поїздки, сподівалася побути з Містером Суворість в неробочій обстановці і поговорити без оглядки на діловий етикет, більш вільно і... по-справжньому, чи що. Але він не приїхав...

Ну та чого це вона?! У керівника є куди більш важливі справи, ніж приділяти час у свій вихідний якийсь там помічниці. Розбалував він її, коли разом із нею ходив по магазинах і дивився на світломузику біля фонтану. Зазвичай боси так не вчиняють, у них банально немає на це ні часу, ні бажання. Той шопінг був просто розгорнутою співбесідою, так що, як і казав гендиректор, не треба собі нічого надумувати.

Так, не треба, але все одно відчайдушно хотілося! Ну яка дівчина не мріє про принца з казки на білому скакуні/мерседесі/ламборджині (потрібне підкреслити)?! Ось і Христина мріяла, і неясний образ ТОГО САМОГО, здається, потроху став матеріалізовуватися, набуваючи рис Олексія Вікторовича, проте... Сьогодні вона знову переконалася, що різницю в соціальному становищі ніхто не відміняв, а мрії краще тримати в узді.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше