Глава 17 (4) від 09.09

І дійсно, Містер Суворість підійшов до цієї карколомної машини, відключив сигналізацію – і дверцята від'їхали вгору. Тобто Христя зараз прокотиться з вітерцем на цій красуні?!

«Та невже?!»

– Ви як, сідати будете? Чи збираєтеся з цим «чоловіком» в метро їхати? – запитав керівник.

Христина глянула на дакімакуру Себастьянчика, перевела погляд на Олексія Вікторовича та рішуче зробила крок до боса.

«Ото вже ні, зі справжнім чоловіком куди цікавіше. Особливо з цим!»

Безумовно, він, напевно, ніколи не припине її дивувати. І кожен такий сюрприз досі опинявся приємним.

Христя розмістилася на сидінні, притискаючи до грудей дакімакуру, ніби маленьку дитину. От він мінус двомісних машин. Так би закинула подушечку на заднє сидіння і насолоджувалася поїздкою.

– Отже, ви прихильниця аніме? – він завів мотор і плавно рушив з місця. – Анжеліка свого часу дуже любила «Кенді-Кенді» і вважала, що у неї з героїнею багато спільного. Тільки Ліці пощастило більше: вона не жила в притулку і їй за батьків був старший брат.

«Так, здається, я почула щось дуже особисте, – зрозуміла Христина по зміненому виразу обличчя керівника. – Виходить, у них із сестрою немає батьків? Ось чому він говорив, що виховує Анжеліку з дванадцяти років. Що ж трапилося? Розлучення? Хвороба? Аварія?»

Виникла незручна пауза, яку вона поспішила порушити:

– Я дуже здивувалася, коли побачила вас... ем... не в костюмі, та й ця машина! Вона така...

– Мені не пасує? – питання було поставлене спокійним тоном, але чомусь здавалося, що відповідь на нього для шефа дуже важлива.

«А ось тут потрібно говорити як є».

– Ну чому ж?! Дуже навіть пасує! – вигукнула щиро. – Все це так... надзвичайно, іншого слова не доберу. Виявляється, ви... ще більш багатогранна особистість, ніж я собі уявляла, і, напевно, гарні в усьому, за що б не взялися.

– Я погано малюю, – кинув він і притопил педаль газу.

– Зате у вас почерк гарний! – Христина все одно знайшла, за що його похвалити. – Завжди із задоволенням читаю ваші записи: не доводиться продиратися через хитромудрі закорлючки.

– Ви сьогодні вирішили влаштувати мені день компліментів? – стримано запитав Його Ясновельможність.

– Ви ж самі сказали говорити те, що думаю, і нічого не приховувати.

– О, то я можу бути впевнений, що ви від мене нічого не приховуєте? – він кинув на неї косий погляд і знову подивився на дорогу.

«Підловив так підловив!»

– Якщо буде щось дійсно важливе, я вам розповім, обіцяю, – викрутилася вона.

– Он як... – гендиректор знову скосив очі на Христину, а потім, здається, про щось замислився. – Так, це правильне рішення, – нарешті промовив він.

– Ви про що? – вона не на жарт занепокоїлася.

– Ви питали, коли вам потрібно переїхати в мій будинок. Тепер я готовий вам відповісти: на наступних вихідних. Думаю, за час, що залишився, ви встигнете зібратися і підготуватися.