- 22 -

Велика темна зала з плямою білого світла в центрі дуже сильно контрастувала з яскравими сполохами райдуг, які утворювались завдяки вітражним вікнам в коридорах Університету магії. Білосніжний мармур під ногами з срібно-золотими прожилками, які ледь мерехтіли від влитих в них чар, відбивав не звичайне світло, він перетворював енергію фотонів на вишукані квіти, фантосмагорійних звірів та дрібних казкових персонажів (які можливо й не були вигадкою в цьому світі). Все це настільки гармонійно поєднувалось, створюючи неповторні сюжети не звичайних картин, а справжніх витворів мистецтва, які так і хотілося перенести на полотно або хоча б описати в оригінальній фентезійній історії.

Марко з Гардом, яких супроводжували охоронці, вийшли в центр світлої плями і почали озиратися навкруги, намагаючись розгледіти хоча б когось, хто мав бути присутнім на слуханні їх справи.

Напередодні, як не дивно, їх попередили, що Рада Верховних вирішила провести суд в Університеті магії. Причиною такого рішення стало те, що обох в’язнів ідентифікували як чародіїв, при цьому в них визначили наявність сил, які не підпадали під категорію ворожої темномагічної енергетики.

Як пояснив один з магістрів, що проводили перевірку на наявність здібностей у молодиків, в Світлому королівстві під час розгляду порушень верховні завжди запрошують керівні ланки організацій, орденів та гільдій, до яких належать ті, хто потрапив за грати.

Оскільки чужинці вперше були на землях Світла і відповідно не були причетними до жодної з такого роду структур королівства, то Рада вирішила питання досить просто, надіславши запит щодо зацікавленості у нових вірогідних членах у всі місцеві гільдії.

Як не дивно, чародії відповіли за лічені хвилини, наче чекали на це звернення (певно Маріус, який просидів в камері всього два дні, на той момент вже повідомив про оригінальних молодиків, з якими встиг потоваришувати у в’язниці). При цьому маги не просто виявили чітко сформульоване бажання надати протекцію новоприбулим (якщо їх, звісно ж, виправдають і юнаки не становлять загрози суспільству), вони ще й запропонували використати велику лекційну залу для проведення слухання, щоб пришвидшити розгляд справи, яка могла затягнутися ще на декілька тижнів.

Мар відмітив для себе, що зала, в якій вони знаходяться, дуже схожа за своєю структурою на амфітеатр, але жодного обличчя, які приховували мантії з каптурами та темрява, він розрізнити так і не зміг. Нерухомі силуети людей за відокремленими столиками створювали ілюзію мертвих сторожів, яких темний бачив на центральному кладовищі в Темному королівстві, і це викликало додаткове занепокоєння, яке перемежовувалося з страхом, що породжував відчуття, що десь за спиною за ними спостерігають пекельні двоголові собаки-охоронці, що от-от видихнуть вогняний пар, роззявляючи свої пащі перед нападом.

Раптом тишу розірвав безбарвний чіткий голос, який, наче якийсь робот, повідомив усіх присутніх про початок розгляду справи новоприбулих магів.

Навколо юнаків утворився прозорий купол по якому активно пробігали дрібні блакитні блискавки.

- Слово надається гесі Стеллі Люмен, світлій чародійці, магістру третього рівня, онуці Верховного Крепітуса Люмена, яка була першим контактером для прибульців з земель Темряви, - прогуркотіло над головами присутніх.

Неподалік від молодиків з’явилась ще одна пляма світла, яка виділила трибуну і знайому дівчину, яка до неї якраз підійшла.

Стелла почала переповідати деталі розмови з незнайомцями в портальній залі для просторових переходів, в якій якраз вони і знайшлися.

- Я впевнена, що Верховний не міг відправити ворога у свій дім, тому вважаю, що цим чоловікам необхідно дати можливість пояснити свій минулий статус в Темному королівстві, розповісти все про те, як саме вони потрапили до нас, і запропонувати на вибір варіанти взаємодії зі Світлим королівством та його мешканцями, якщо їх визнають безпечними, - красуня завершила свою промову, коротко кивнувши усім присутнім, що ховалися від підозрюваних у темряві, і вийшла з освітлювального кола.

Після неї викликали командира гвардійців, який, як і в момент знайомства з новоприбулими, наполягав на тому, що темні шпигуни дуже хитрі і їх не маринувати в камерах підвищеного комфорту потрібно, а швиденько вести на допит.

- … а якщо ви, шановні верховні і звичайні чародії, все ж таки визначите, що ці молоді люди безпечні, - раптом додав вусань. – То я пропоную спочатку віддати їх до королівської гвардії, щоб довели свою лояльність землям Світла, захищаючи їх від різноманітних напастей, які, мушу зазначити, часто приходять зі сторони королівства, в якому вони мешкали. А потім і магами їх робити можна, і ремісниками… та, ким завгодно, якщо побачимо, що вони добропорядні громадяни, а не злочинці.

- Пфрр, от тільки військовими маріонетками в чужому королівстві нам не вистачало стати, - тихо фиркнув Гард, почувши слова командуючого.

Наступним запросили високого статного чоловіка в довгій світлій мантії, довге ім'я якого Марко запам'ятати не зміг, подумки охрестивши мага Пломбіром, оскільки невидимий голос промовив щось співзвучне з цим словом. Крім того, у цього незнайомця була білосніжна борода та блакитні очі, які доповнювали побудовану асоціацію. Здавалося б, що йому ідеально мало б пасувати амплуа доброго чародія, але гострий, навіть можна сказати, пронизливий погляд, який сканував молодиків, наче рентгенівські промені, до самих кісток, псував усі позитивні враження від зустрічі.

- Ми отримали досить вірогідну інформацію щодо цих юнаків і вважаємо, що їх здібності потрібно детально вивчити і, якщо наші гіпотези підтвердяться, дати можливість навчатися в Університеті магії по загальній або індивідуальній програмі, - спокійно сказав чародій, зверхньо оглянувши залу. - Також ми готові тут і зараз довести, що новоприбулі не належать до таємних служб Темного королівства і перебували там не по своїй волі.

Приміщенням пролетів тихий шепіт, який вказував на те, що присутніх схвилювала остання фраза.