4 глава

– Сюрприз!

На порозі спальні, рівно о шостій ранку, з’явилась Софія з величезним тортом і запаленими цифрами-свічками.

- Стасе, коханий, прокидайся, - ніжно співала слова і з усмішкою на вустах дивилася, як її хлопець намагається прокинутися і зрозуміти в чому справа, - з днем ​​народження, коханий!

Стас ледве розплющив очі, навіть не так, ледве розплющив праве око і відразу побачив перед носом щось яскраве. Застогнав і притис долоні до очей, потер обличчя і тільки потім сів і побачив задоволене обличчя Соні, яка підтанцьовувала біля його ліжка.

- Загадуй бажання! – затараторила дівчина, і ароматний торт ледь не торкнувся йому в підборіддя. – Скоріше, треба обов’язково загадати щось неймовірне, щоб обов’язково збулося.

Стас зобразив щось подібне до посмішки, скорчив задумливе обличчя і лише потім задув свічки.

– Готово! - Переможно повідомив про виконану роботу і відкинувся назад на подушку.

Софія швиденько поставила торт на комод і тільки потім опинилася поряд із хлопцем і ласкаво потерлася носом об ніс Стаса.

- З Днем народження, мій котику, - прошепотіла біля його губ і ніжно торкнулася поцілунком його підборіддя.

 Стас розплющив цього разу ліве око і сонно промовив, вільною рукою торкаючись плеча дівчини.

- Мала, ще так рано, - ледь не заскиглив від досади, чим трохи спантеличив дівчину.

- Твоїй малій о сьомій треба збиратися на роботу, - заспівала на вухо хлопцю у відповідь і вщипнула його за вухо, - тримай.

Соня сподівалася, що подарунок стовідсотково розвіє рештки сну. І не прогадала! Варто було Стасу побачити на коробці фото навушників, як сон тут же зник. Хлопець задоволено  свиснув і відразу сів зручніше, розпаковуючи подарунок.  

- Неймовірно, саме такі мені подобаються. Мала, ти просто крута!

– Задоволений?

– Ще б пак! А я все ніяк не міг зупинитися на чомусь конкретного. Але і у тебе вийшло досить добре. Дякую за таку приємну несподіванку.

– Я хвилювалася, але добре запам’ятала всі твої коментарі. Ось така я в тебе.

– Дивовижна дівчина, так, так, - промуркотів Стас, пильно розглядаючи подарунок.

У Соні співала душа. Це так круто бачити задоволення на обличчі іменинника. Просто суцільна перемога у цій нелегкій для неї справі.

Тим часом Софія з передпокою внесла тацю з двома чашками ароматної кави, ножем акуратно відрізала по шматочку торта і розклала їх на тарілочки.

- Ось, тримай, - простягла хлопцеві тацю, - кава ще трішки і охолоне. Тож поспішаймо.

 Стас неохоче відклав подарунок убік, а на ногах розмістив ароматний сніданок, поки Софія зручніше розташовувалася збоку.

- Так все смачно пахне, - нарешті знову промовив іменинник і вказівним пальцем тицьнув білого шоколадного метелика на шматку торта.

- І це ще не все, - дівчина спритно схопила метелика і піднесла його до губ коханого, - увечері на нас чекає похід у кіно, а потім вечеря.

Софія просто сяяла від задоволення, коли робила близьким подібні подарунки. Ось, наприклад, батьки завжди з нетерпінням чекали на щось незвичайне від дочки. Деколи було смішно спостерігати, як її інтелігентні тато та мама намагалися передбачити подарунок Соні. Нещодавно, на мамине день народження, Соня оплатила фотозйомку у найстильнішого фотографа їхнього міста. Стільки було радості та захоплення, але ще більше його було, коли батьки отримали готовий матеріал. Тепер ці знімки красувалися в рамочках не тільки у вітальні, а й спальні сімейства Чащиних. Найкраще, звичайно, батьки презентували Соні.

- Сонькаааа ... - Стас тільки і змі промовити ім'я дівчини, а наступної секунди не втримався і відкусив пристойний шматок торта, - смач…нооо.

- Я така щаслива, що тобі все сподобалося.

- Ти найкраща. Запам’ятай. Ой як смачно, це дійсно бомбезний торт.

- Дякую.

Дівчина задоволено їла свій шматок торта, запиваючи його кавою.

На роботу Софія бігла з усмішкою на вустах. Хотілося якнайшвидше розпочати робочий день і так само швидше його закінчити.

– Сонечко, ти сьогодні сама на себе не схожа, - Міла щебетала без зупинки останні п’ять хвилин, коли вирішила перерватися на каву, - тож розповідай все докладно! Подарунок, судячи з твого настрою, сподобався коханому?

- Ти не повіриш. Я так хвилювалася. Але б ти тільки побачила його очі. А шматок торта з’їв за хвилину. Боюсь, що до кінця дня він його прикінчить, - щиро розсміялась Софія та зробила ковток кави.

– А він не лусне від щастя?

 - Ні, тому що… я й забула! Ось!

Софія дістала контейнер з двома шматками торту. – О, подруго, та ти зовсім вирішила поставити хрест на моїй фігури.

- Та скажеш таке. Ти у нас гарна і струнка, так що не прибідняйся, торт смачний. Налітай!

Перед носом Міли з’явилися два невеличких блюдця, дві десертні ложечки. Софія вправно розкладала шматки торту.

- Ти неймовірна хазяйка. Пощастило твоєму Стасу. Але чи він заслуговує на таке щастя?

- Міло, досить.

- А мені здається, що не досить, ти ж така у нас неймовірна. Ти подивись на себе, і подивись на нього! Сонечко, знімай рожеві окуляри.

    Соня на мить запнулася, тому що в області серця щось невідоме защемило. Невже так видно по її поведінці, що вона геть розгублена останнім часом. Можливо погана з неї актриса.  

- Давай не сьогодні. У мене гарний настрій, тому вибач і скоріше куштуй цю смакоту.

- Ось, правильно! Треба тримати хвіст морковкою. А на нього не звертай уваги. Якщо йому щось не так, то ще пожалкує.

– Міло, зупинись, або я піду!

– Вибач, іншим, так іншим разом. Але запам’ятай: тоді тобі мене не зупинити.

– Сподіваюсь, що ти план таємно не складаєш десь у електронному записнику, - вирішила перевести все у жарт.

- Не скажу…

Вона настільки була натхненна планами на вечір, що навіть декан їхнього факультету сказав щось у стилі «Сонечка, вам іде бути такою сяючою, частіше радуйте нас своїм позитивним настроєм».