Розділ 2. Сукня.

  Чорне волосся мягкою хвилею лягло на його широкі плечі. Злегка квадратне підборіддя говорило про твердість характеру і незламну волю. Смуглява шкіра, прямий ніс та ці карі очі, безперечно він був красенем. Я аж на мить замилувалась його чоловічою красою, і здається дівчата позаду безсумнівно погоджувалися з моєю думкою. Саме таким  має бути справжній володар драконів.

  Безперечно гарненький, але бачили й кращих. Ось наприклад - Дінелолей. Його витончена ельфійська врода відразу приковувала погляд, а як він читав вірші, як перебрав струни арфи, своїми чуттєвими довгими пальцями, що так пристрасно  гладили моє тіло цієї ночі. Ох...

   Але судячи із здивованого обличчя мого батька і те як мачуха зморщила лоба, щось йшло не так.

— Я  Сильвер, Перший радник короля Ггера, офіційний посланець з питань заручин його високості з принцсею Валасії.

  На мить запала гнітюча тишина. Ніхто з наших не чекав такого. Згідно усіх звичаїв нашого краю, наречений повинен сам приїхати, але здається йому наплювати на всі ці умовності і тому прислав свого представника. 

  Ще й кого – рідного брата, відомого як Чорний Дракон, найгрізнішого воїна, суддю та ката в одному обличчі. Про нього ширились різноманітні чутки, що він жорстокий садист, майже божевільний і при цьому усі боялися його як самої смерті.

  —Ми раді вашому візиту, – нарешті король першим почав розмову, —надіюсь ваша подорож не була важкою. 

—Щасливий нарешті погостювати у вашому королівстві, —шанобливо схилив голову чоловік, — час проведений в цьому місці буде корисним для обох сторін цієї угоди. 

  Невпустив моменту нагадати, що почуттями тут і не пахне.Політика та гроші правлять цим світом.Сестрі, що й досі з жахом дивилась на нього, не варто про це забувати та не мріяти про любов. Її завдання на найближчі роки це бути хорошою дружиною, народити спадкоємців і старанно виконувати усі покладені обов'язки королеви. 

  В цьому плані, мені можна сказати пощастило. Якщо хтось з наших менш заможних дворян  покличе заміж, то маю повне право не відповідати взаємністю, так обіцяв батько. Та й все життя прожити в цьому замку теж не можу, але думаю ще кілька років є в запасі щоб щось придумати. 

            ***

  Тим часом, вся ця різношестна юрба, потихеньку розсмоктувалася. Офіційний  бенкет в честь гостей відбудеться ввечері. Зараз же їх розселять у палаці, а вже завтра має відбутися церемонія передачі нареченої, і Аріада назавжди покине ці стіни. 

  Але в мене ні каплі жалю до неї не було. Скільки себе пам'ятаю, це її особливе призначення постійно псувало характер й без того вередливої особи. Батьки дуже любили і тому дозволяли все на світі, і юна принцеса відчувши вседозволеність часто-густо хамила та зневажала інших. Я ж ніколи не прощала такі  "коники" та відповідала як могла, іноді не цураючись грубих словечок.І такі наші баталії не давали жити спокійно усім.

  Тому мало не з полегшенням видихнула після усього цього заходу і трішки таємно раділа з того, що драконячого короля не буде, а лише замісник,це трохи приземлить її світлість. 

  О, згадала! Досі ще не бачила  того церемоніального плаття, а знаючи смаки сестриці це мало бути щось дійсно грандіозне. Тільки потрібно знайти його десь в покоях Аріади бо точно ховає від сторонніх очей, тож  швиденько повернулась у свою кімнату щоб переодягнутися. 

  У великій скрині, акуратно складена моя білизна і саме тут приховала від усіх один спецефічний костюм–чоловічі штани, сорочку чорного кольору та чобітки на мякенькій підошві, що давала змогу безшумно рухатись. 

  Заплівши волосся у тугу косу, одяглася і пересвідчившись, що у коридорі нікого немає, вирушила в потрібному напрямку.Добре, що тут постійно темно, освітлювалися лише найбільш відвідуванні місця такі як приймальня та тронний зал. Також це було в цілях економії, обслуговування такого палацу вилітає в добрячу копієчку. Батьків скарбник ночей не спить, все міркує як зекономити. 

  Зараз же, я була безмежно вдячна його ощадливості та мов тінь ковзала вздовж стін.
Ось потрібні двері, кілька впевнених рухів шпилькою для волосся і почулось характерне клацання замка яке свідчило, що шлях вільний. Момент де саме здобула такі безцінні знання по зламуванню замків, люб'язно пропущу, бо не личить таке майже королівській особі. 

  Густий килим, піщаного відтінку, поглинав кожен крок. У спальні сестри переважали пастельні кольори.Важкі золотаві портьєри, що не пропускали сонячно світла, бо принцеса любителька спати до обіду,м'ягко спадали до підлоги. Велечезне масивне ліжко з високою спинкою, а поруч теж не менш габаритна чотирьохдверна шафа. Ще було кілька маленьких тумбочок, для різноманітних дрібничок,та стільців. 

  Та мою увагу привернула саме весільна сукня, що красувалась на манекену в повний людський зріст,дбайливо прикрита відрізком цупкої тканини, тільки низ крадькома виглядав. Не вагаючись зтягла її щоб повністю намилуватись.

  Незнаю, чи то вона так хотіла вразити майбутнього чоловіка бо перше, що спадало на думку так це "дуже дорого". Пишна спідниця складалась з кількох десятків метрів білосніжного атласу, та метри півтори діаметром, оздоблена вишивкою, яка в свою чергу була розшита бісером та дрібними, сяючими  діамантами,що відбиваючи сонячні промені розсіювались по кімнаті сонячними зайчиками. Рукави з тонкого мережива,а ліф-окрема історія. 

  По-перше–це глибина декольте.Звісно їй є що показати, розріз закінчувався десь в районі талії і виглядав дуже провокативно. Мабуть, хоче щоб бідолаха всі очі поламав. Друге–від тієї кількості камінців, щедро розшитих так, що вільного місця годі шукати, він міг дати фори лицарським латам відносно власної ваги. В голові не вкладається, чи можна рухатись в такому одязі?А ще й шлейф, ну куди ж без нього?Нести довірить вірним подругами, що вже заглядають через плече з надією й собі вискочити заміж.